Федір Матвієнко-Гарнага - видатний український економіко-географ і економіст

Значний внесок зробив Ф.Т.Матвієнко-Гарнага у становлення і розвиток географічної освіти і науки в Україні. Свідченням цього є грунтовна праця «Краєзнавство і краєзнавча робота», що побачила світ у 1930 р. У цій монографії він висвітлив методологічні основи краєзнавства та досить детально описав методологію і методику власне краєзнавчих досліджень.

Зупинимось на більш детальному аналізі цього посібника Ф.Т.Матвієнка-Гарнаги, який фактично став першим подібним підручником такого типу в Україні. Багатозначне розуміння терміну «краєзнавство» Ф.Т.Матвієнко-Гарнага розкриває через три складові: «1) краєзнавство як певна сума якихось відомостей; 2) краєзнавство як робота або процес для засвоювання відомостей; 3) форми проведення краєзнавчої роботи» [5, с.3]. Велика заслуга його у тому, що він один із перших теоретиків краєзнавчих досліджень пропонує чітке й узагальнене визначення цієї галузі наукового пізнання: «краєзнавство – це є певна сума знаннів широких кол людности про природні й соціяльні факти та явища краю, про взаємну залежність цих фактів і явищ; ці знання набуваються внаслідок організованого громадського руху з метою вивчити й використати витворчі сили країни, виховати дослідників і активних будівників життя на підставі наукових досягнень та загальнодержавних завдань» [5, с. 6-7]. Фактично це формулювання поняття «краєзнавство» не втратило своєї актуальності і до наших днів, воно ще більше розкриває важливість і значення поглядів і думок Ф.Т.Матвієнка-Гарнаги для сьогодення географічної науки.

Далі вчений ставить проблему: «чи є краєзнавство наукою і чи можна краєзнавців вважати за людей, які працюють у галузі науки». Стосовно цього Ф.Т.Матвієнко-Гарнага приходить до висновку, що «краєзнавець повинен уміти пояснити кожний факт і явище у місцевому житті. На підставі первісних елементарних відомостей з кожної науки краєзнавець мусить подати послідовну закономірність існування та розвитку фактів і явищ» [5, с. 9].

Об’єктом краєзнавчих досліджень вчений називає «витворчі сили» природи, економіки та побуту народу. Ф.Т.Матвієнко-Гарнага приділяє увагу плану фізико-географічного та економіко-географічного краєзнавчого дослідження, дає розуміння практичного краєзнавства, процесу збору інформації та її використання у практичному житті. Методами і етапами дослідницької діяльності краєзнавця він називає «зібрання і облік матеріалу, аналіз матеріалу та встановлення зв'язку між фактами і явищами, розподіл матеріалу по групах відповідно до питань, наукові висновки матеріалу, практичні висновки, пропаганда наукових і практичних висновків або освітня робота…» [5, с. 28-29].

Ф.Т.Матвієнко-Гарнага аналізує сукупність форм проведення краєзнавчих досліджень на кожному етапі, починаючи від організації такої роботи і закінчуючи формами пропаганди та методикою створення краєзнавчих музеїв. Завершує працю «Краєзнавство і краєзнавча робота» переліком літератури з підготовки до проведення краєзнавчих досліджень.

Такий підхід до теоретичних і методичних основ краєзнавчої роботи, визначений Ф.Т.Матвієнком-Гарнагою, не втратив свого сенсу до нашого часу.Ф.Т.Матвієнко-Гарнага був одним з відомих українських економістів, особливо у сфері шляхів і засобів нагромадження капіталу та проблем формування державного бюджету. Нам відомо лише декілька статей вченого, присвячених актуальним проблемам економічного розвитку України. Наприклад, «Восстановление и воспроизводство основных капиталов госпромышлености Украины в связи с налогами и сборами в ней» (Хозяйство Украины, 1925, №5), «Бюджет і господарство України» (Земельник, 1925, №8-9).

Центральною проблемою економічних досліджень Ф.Т.Матвієнка-Гарнаги є дослідження методів нагромадження капіталів у промисловості та механізм її оподаткування. Студіювання цієї проблеми учений називає інтуїтивною, оскільки відсутні ринкові показники обліку основних капіталів промисловості. Своєю метою Ф.Т.Матвієнко-Гарнага ставить визначення ефективності функціонування промисловості України та впливу на неї постійного втручання держави. На основі аналізу наявних статистичних даних найбільших промислових підприємств України, які репрезентували наявні на той час галузі господарства УСРР, вчений приходить до висновку, що «при низькому коефіцієнті використання основних капіталів достатньо великі відрахування на їх відновлення стануть великим тягарем, що буде перекладений на вартість продукції, а роль податків у відновленні капіталів мізерна, є лише два шляхи для залучення в дію основних капіталів – бюджетне фінансування і підвищення продуктивності праці» [1, с. 138-139, переклад автора].

Ця проблема економічного розвитку України відображена також у статті «Бюджет і господарство України». Називаючи бюджет «дзеркалом державного господарства» [2, с. 3], Ф.Матвієнко-Гарнага ставить завдання ознайомитися з бюджетом УСРР і СРСР, при цьому він досить детально зупиняється на характеристиці «господарств публічно-правового порядку, державних і місцевих бюджетів». Учений розкриває структуру надходжень загальнодержавного, республіканського і місцевих бюджетів. Стаття наповнена великою кількістю статистичних даних, кожна цифра з яких не залишилася поза увагою дослідника, всі вони систематизовані і оформлені у вигляді оригінальних таблиць. У висновку до статті Ф.Т.Матвієнко-Гарнага зауважує, що «питання (бюджету. – С.Ш.) дуже складне, щоб його можна було висвітлити на сторінках журнальної статті. Ми його тільки поставили й від культурної боротьби радянської громадської думки залежить остаточне вирішення цього питання» [2, с. 15].