Федір Матвієнко-Гарнага - видатний український економіко-географ і економіст

Окремо вчений зупиняється на економіко-географічній характеристиці сільського господарства, галузей промисловості, транспорту й торгівлі.

Отже, саме в праці «Нариси з економічної географії України» Ф.Т.Матвієнка-Гарнаги економічна географія як наука в Україні остаточно отримала своє методологічне обґрунтування, відображене у категоріях «предмет», «завдання», «класифікація», «теорія», «чинник розміщення», «закон», «принцип» і т.д. Ф.Т.Матвієнко-Гарнага розглядає економічну географію в регіональному і теоретичному аспектах. У загальній частині свого дослідження він чітко визначає вплив закону географічної зональності на формування і розміщення галузей господарства.

Слід відзначити напрацювання ученого стосовно теоретичного обґрунтування основ економіко-географічного районування території України, при цьому особливу увагу він приділив сільськогосподарському районуванню території. Дослідник знову звертається до аналізу відомої літератури, присвяченої проблемам теорії і практики районування, й характеризує спроби такого районування за окремими напрямками (природними особливостями, суспільними умовами, спеціалізацією сільського господарства та наявністю енергетичних ресурсів в районі).

У межах районістичного напрямку своїх досліджень Ф.Т.Матвієнко-Гарнага характеризує теоретичні напрацювання т.зв. природничого районування в економічній географії, розкриває погляди акад. П.Тутковського, проф. А.Єрмолова, О.Скворцова та тих дослідників, які відкидали вплив природних чинників в економіко-географічному районуванні (проф.О.Челінцев), а також районування за системою господарства (проф.І.Бруцкус).

Ф.Т.Матвієнко-Гарнага приходить до висновку, що «єдиного універсального покажчика (критерію районування. – С.Ш.) в різноманітності структур сільського господарства, як і промисловості, не може бути» [3, с.52]. І тому пропонує свій критерій: класифікувати галузі господарства для виділення економічних районів за таким планом: характер продукції галузі, система виробництва, соціально-економічний стан господарства.

Розкривши попередній досвід районування території України, зокрема, за природними ознаками, що його склав акад. П.Тутковський, та ботаніко-географічними ознаками (районістична схема А.Фоміна), Ф.Т.Матвієнко-Гарнага пропонує свою схему економіко-географічного районування території України, виокремивши в ній вісім районів: Правобережне і Лівобережне Полісся, Правобережний і Лівобережний лісостеп, Північно-Східний район, Промисловий район, Хліботоргівельний та Надчорноморський райони.

Ф.Т.Матвієнко-Гарнага звертає також увагу на галузеву характеристику господарства України. Прикладами цього можуть слугувати праці «Вугляно-рудно-металюргійний район УСРР» (1930) та «Цукрова промисловість України за п'ятирічним пляном» (1931).

Характеризуючи економіко-географічні особливості вугільно-металургійного регіону України, вчений фактично вивчає економічну географію Донецького регіону. При цьому він визначає «вугляно-рудно-металюргійний» [4] район та виокремлює його серед інших районів УСРР. Автор зупиняється на описі природних умов і ресурсів та сільського господарства району через аналіз чинників, що формують природні особливості регіону, та визначає їх вплив на розвиток і розміщення галузей сільського господарства. Ф.Т.Матвієнко-Гарнага характеризує видобувну і обробну галузі промисловості Донбасу й робить висновки стосовно економічного значення цього економічного району в господарській структурі України.Монографія Ф.Матвієнка-Гарнаги «Цукрова промисловість України за п’ятирічним пляном» [7] може стати прикладом фундаментального дослід-ження галузі суспільного господарства і для нинішніх дослідників. Адже вченому вдається настільки структурувати матеріал, що фактично він формулює план економіко-географічної характеристики галузі господарства. Ф.Т.Матвієнко-Гарнага починає дослідження цієї важливої для економічного розвитку України галузі господарства з детального огляду історії її формування. Далі учений пропонує економіко-географічну характеристику галузі через врожайність і цукристість буряка, основні центри його переробки, а завершує дослідження аналізом географії ринку цукру в Україні.

У своїх дослідженнях Ф.Т.Матвієнко-Гарнага приділяє увагу також вивченню природно-ресурсного потенціалу країни. Зокрема, монографія «Підземні багатства України» (1930) [6] присвячена детальній географічній характеристиці мінерально-сировинної бази України.

Отже, крім теоретичних аспектів економіко-географічних досліджень Ф.Т.Матвієнко-Гарнага значну увагу зосереджує на дослідження галузей господарства України. Проте йому вдалося вивчити й описати лише декілька галузей, оскільки його наукова діяльність припала на кінець 20-х – початок 30-х років ХХ ст., коли «українізації» на українських землях в складі тоталітарної імперії було навішено ярлик «буржуазного націоналізму». Розвиток науки почав штучно гальмуватись, а боротьба з прихильниками заборонених совєтською цензурою певних галузей наукового пізнання набула жорстоких форм. Мабуть, саме ця совєтська цензура не дозволила Ф.Т.Матвієнку-Гарназі закінчити свої дослідження, хоча б з огляду на те, що учений викладав результати своїх досліджень (а це, по-суті, були «достижения народного хозяйства СССР») виключно українською мовою.