Географічні дослідження Поділля у працях польських вчених XIX сторіччя

У 1858 році дослідник А.Кутопатницький видає «Географію або докладне описання королівств Галіції і Лодомерії» (Львів, 1858 рік) [3]. Враховуючи, що Західне Поділля на той час відносилось до Галичини, відомості є важливими для нашого дослідження. Вчений описує міста і села, заняття подільського населення. Головну увагу польський дослідник звертав на особливості освіти, ремесел, торгівлі, побуту мешканців краю, а також описував місцевості з історичними пам’ятками, вигляд будівель. Польський вчений характеризує Тернопіль, Мікулинці, Настасів, Копичинце, Богатковце, Денисів, Ходаків, Зарваницю, Злотники з точки зору їх належності, архітектури, торгівельних та промислових зв’язків. Особливу увагу в своїх описах краєзнавець приділяє повітовому місту Теребовлі, пограничному місту Волочиську та Збаражу. При цьому звертається увага на гідрологічні особливості місцевості, потенційні промислові та торгівельні можливості, архітектурні окраси міст.

Велика кількість праць різних учених була видана в інтервалі за 1865-1882 роки. У 1865 році Антоні Регман детально досліджує подільські степи. У 1871-1874 рр. польський краєзнавець А.Шнейдер видав «Енциклопедію до краєзнавства Галіції під поглядом історичним, статистичним, топографічним». В енциклопедії є важливий фактичний матеріал про міста і села, а для фізичної географії інтерес становлять описи гір, лісів, долин, річок.

У творі географа-краєзнавеця М. Новіцького [6] ми знаходимо один з перших описів Тернопільського повіту. Його праця вийшла у 1872 році і містить найрізноманітніші відомості про фізично- та економіко-географічні особливості території. Схожим є опис повіту Підгаєцького М.Нєдзвєцького («Повіт Підгаєцький під поглядом географічним, статистичним і історичним» (Станіславів, 1896 рік)) [5]. Краєзнавець констатує кількість населення, його територіальне поширення, національно-релігійний склад, автор зазначає стан освіти, ремісництва, торгівлі в повіті. Також мають певну цінність описи місцевого одягу, особливості звичаїв, побуту, фольклору даної місцевості, які склав польський вчений.

Відомим польським геологом того часу був М.Ломніцький. У його працях (1875) розкриті особливості міоценових відкладів на території Поділля. Цей дослідник також відкрив новий різновид амоніту. Колегою М.Ломніцького був геолог С.Заречний. Його праці відрізняються глибиною висновків, зокрема зацікавленість викликає зміст докторської дисертації про сеноманську формацію Поділля. Усі названі вчені-геологи брали участь у складанні «Атласу геологічного Галіції».Розвиток краєзнавчого руху в Польщі та "полоніях" на Сході дозволив вченим Варшави здійснити фундаментальне видання "Словника географічного Королівства Польського й інших земель слов'янських" (1887) у 15 томах [7]. Завдяки наполегливій праці місцевих польських краєзнавців Б. Хлєбовського, В. Валевського ми можемо у 8 томі ознайомитися з довідками енциклопедичного характеру про міста і села, природу, події на Поділлі. У словнику зібрано та систематизовано різноманітну регіональну статистичну та фізико-географічну інформацію, вона є дуже повною та детальною як для того часу. Наприклад, точно визначаються границі краю із зазначенням довготи і широти, правильно подаються назви височин, річок, є багато інформації про корисні копалини з визначенням місць їх залягання та стану розробок, можливості використання у промисловості, чудово подаються кліматичні дані, серед яких є максимальні і мінімальні температури, характеристика сезонів року, несприятливі явища. Викликає інтерес опис ґрунтового та рослинного покриву на Поділлі. Автори словника вказують, що на той час на півночі знаходилися піски, соснові ліси і болота. У середній частині місцевість різна, пагорбкувата з дубовими і грабовими лісами і величезними ланами під чорною, жирною землею. Чим ближче до Херсонської губернії, тим більше край стає степовим, рівним і менш заселеним. Поділля ділиться на лісову рівнину в басейні Бугу, на лісову гористу в басейні Дністра і на степову в південно-східних повітах. Також у “Словнику” є дані про соціально-економічне життя Поділля. Цікаво, що крім кількості населення, його національно-релігійного складу, автори подають ще і поділ на соціальні стани. Краєзнавці дають детальний аналіз садовини і городини, показують можливості висаджування тієї, чи іншої культури у межах регіону. Хочеться акцентувати увагу на цікавому і важливому для розуміння особливостей господарювання на Поділлі факті про характер власності на землю. Адже 45% земельного фонду знаходилося у той ж час у приватній власності.

Наприкінці ХІХ великий поштовх у своєму розвитку отримали саме геологічні науки. Цим пояснюється кількість вчених-геологів та геоморфологів, які плідно працювали в цьому напрямку. На жаль, комплексні географічні дослідження ще не були розпочаті, і вчені працювали у певних вузьких галузях наук. Найвідомішими дослідниками були І.Семірадський, який у співавторстві з Е.Дуніковським, здійснив геологічний опис Польщі та прилеглих країв, та К.Пржемиський, який писав про Балтський ярус порід.

Отже, польськими вченими і краєзнавцями XIX сторіччя було створено чималий науковий доробок з географії Подільського краю, його різноманітних місцевостей. Ці праці заклали надійний фундамент для подальшого дослідження Поділля.

Література