Соціально-політична позиційність Західного геополітичного реґіону України (географічний аспект)

Етнічна структуризація українського суспільства загалом і західноукраїнського зокрема є базовим формотвірним чинником, що перебуває в динамічному стані, зумовленому конкретними історичними обставинами, істотно впливаючи на суспільні процеси в цілому – політичні, культурні, економічні, демографічні тощо. В основі таких процесів є етнонаціональні процеси. Для цього реґіону поширеним є європейське сприйняття нації як культурно-мистецького феномену. Узагальнивши вчення багатьох вітчизняних науковців з окресленого питання М.С. Дністрянський зауважив, “штучне протистояння політичного, соціального і етнічного в нації є безпідставним, оскільки нація – унікальне поєднання всіх трьох означених складових” [2, с. 188-189]. За даними останнього Всеукраїнського перепису частка українців тут складає від 73% (Чернівецька область) і вище, що є абсолютним лідерством серед інших територій України. Також ні один реґіон держави не характеризується такою мозаїчною етнонаціональною структурою, що демонструє індекс мозаїчності Б.Еккеля і підтверджує те, що не зважаючи на поліетнічнійсть території, реґіон є досить однорідним [2, с. 198-199]. Цікаво, що на цьому тлі низка вчених піднімає проблему так зв. групової ідентичності в межах України, що було зумовлено загальними структурними змінами на реґіональному рівні (збільшення ступеня комунікативного опосередкування) регулювання соціокультурним відтворенням на державному рівні, збільшенням розриву між можливістю залучення громадян до загальнонаціональних процесів і реальною участю в них.

Продовженням вищевикладених проблем може бути проблема марґінальності, що збереглась історично (окраїність, периферійність території, її незначний вплив на господарський розвиток України загалом). Дійсно, ця територія має перевагу сільських жителів, але розриву між селом і містом в цьому реґіоні немає, а власне це є основною рисою марґінальності. Водночас для окреслених територій зовсім нехарактерні ознаки бездуховності, войовничого і неосвіченого атеїзму, що є зворотною стороною марґінальності. Навпаки, населення Західного реґіону більш терпиме як до представників різних релігійних напрямків, так і до політичних опонентів, соціальної розшарованості населення.Наступна характерна риса населення Західного реґіону, це електоральна прихильність переважно до демократичних та націонал-патріотичних сил. Така тенденція чітко прослідковується на всіх виборчих кампаніях сучасної незалежної України. Ці сили мали тут різку перевагу на всіх виборах, починаючи від референдуму 1991р., коли за незалежність тут проголосувало від 93,7% до 98,7% електорату і що було максимальним показником в Україні [9, с. 120]. В різні роки за представників націонал-демократичних сил тут голосувало від 35% до 83%. Значною є і партійна активність в реґіоні. Тут зосереджено 4074 реґіональні, районні та міські партійні осередки (1.01.2003р.), що складає 5,1% від загального їх числа в Україні. Якщо розраховувати кількість таких організацій на 10 тис. населення у віці від 16 р., що мають право голосу, то в регіоні він складає 4,9 (для порівняння – в Україні цей показник практично вдвічі менший – 2,4), а в Волинській області цей показник є найвищим в реґіоні – 6,8. Це також підтверджує не типову для Подніпров’я та Сходу України більш високу політичну активність населення Заходу, що як вже згадувалось, відбивається і на електоральній активності населення, яке не схильне до абсентеїзму (свідоме ухиляння від участі у виборах).

В плані духовності можна зауважити, що реґіон характеризується високим ступенем релігійності. Тут традиційно є найвищим показником кількості релігійних громад на 10 тис. населення, причому поширеними є традиційні конфесійні напрямки. М. Дністрянський підрахував, що на 10 тис. населення в західних областях припадає від 13 до 10 організованих релігійних громад (для порівняння – в Луганській та Харківській областях цей показник складає 1,2 – 1,7) [2, с. 234].

Таким чином підходимо до підсумку, що територія Західного геополітичного реґіону виступає як багатоаспектне явище, яке характеризується в просторово-часовому, структурному і функціональному відношенні через систему зв’язків виробничої й невиробничої економічних сфер та багатогранні соціальні стосунки опосередковані політичними процесами.

 

 

Література

 

1.Багров М.В. Реґіональна геополітика (на прикладі Криму). Автореф. ... докт. геог. наук. – К., 2001. – 25с.

2.Дністрянський М.С. Україна в політико-географічному вимірі. – Львів, 2000. – 310с.