Становлення та розвиток наукової дисципліни Географія туризму в Україні

Отже, можна стверджувати, що ці монографії поклали початок нових досліджень в Україні у галузі туризму, у них переосмислено напрацювання передніх епох, по-новому розглянуто основні вузлові питання цієї проблематики, внесли вагомий внесок у формування міждисциплінарного напрямку – туризмології.

Звідси, можна вважати, що рекреаційна географія орієнтується не на ТРК, а на значно ширший предмет. Це фундаментальна географічна дисципліни. Її місце в системі географічних, визначається великою динамічністю. Якщо, взяти за основу класифікацію географічних наук Е.Б. Елаєва (1983), то він виділяє такі рівні: географія(система наук), суспільна географія (родина наук), соціальна географія (комплекс наук (дисципліна)), рекреаційна географія (галузь), географія туризму (розділ). У структурі суспільної географії О. І. Шаблій (2001) виділяє чотири блоки основних дисциплін і два блоки – допоміжних, а також групу суміжних дисциплін, де в блоці основних дисциплін, а саме в соціальній географії виділяє рекреаційну географію.Із наведених даних чітко прослідковується, що рекреаційна географія входить до складу суспільної географії. Її існування можливе лише у поєднання з іншими науковими і прикладними дисциплінами, а географія туризму є складовою частиною дисципліни ”Рекреаційна географія”.

Таким чином, можна стверджувати, що системна робота в галузі рекреаційної географії лише розпочинається, очевидно, що з часом слід очікувати появи нових і всесторонніх праць з даної дисципліни.

Щодо застосування в періодизації парадигм, то зважаючи на невеликий час існування цього наукового напрямку, то їх можна виділити як мінімум чотири: ресурсну (вивчення і оцінка рекреаційно – туристичних ресурсів), геосистемну (об’єктом дослідження є територіально-рекреаційні системи), геопросторову (вивчення територіальної організації туристичної індустрії), інформаційну (геопросторова організація туристичної індустрії її поведінка і роль у інформаційному суспільстві).

Звичайно, треба відзначити, що спостерігається помітна активізація туристичних досліджень, розвивається географія туризму як наука і навчальна дисципліна (точніше, комплекс географічних дисциплін туризмологічного спрямування). Про це свідчить:

- проведення конференцій, семінарів туристичного спрямування: - захист дисертаційних робіт туристичного змісту (Крачила М.П., О.О. Любіцевої, Смаля І.В., Карта-шевської І.П., Байтерякова О.З., Бабарицької В.К. та ін.);

- публікації численних статей у фахових виданнях;

- публікації монографій, навчальних посібників з туризму, взагалі і географії туризму, зокрема (для прикладу, Бейдик О.О. "Рекреаційно-туристичні ресурси України. методологія та методика аналізу, тер-мінологія, районування"" (2001), Мальська М., Худо В. "Менеджмент туризму. Вступ до спеціальності" (2002).

- створення спеціалізованих кафедр (туризму, географії туризму та менеджменту), які готують спеціалістів у галузях туризму (Київський, Львівський, Таврійський, Чернівецький університети),

- інтегрування туризму в туристичну індустрію.

Перспективним завданням розвитку географічної туризмології є такі: 1) удосконалення та розробка нових теоретичних засад географії туризму; 2) створення нової класифікації галузей туризму, його структури, згідно з глобалізаційними і інформатизаційними проблемами; 3) формування об’єкту та предмету дослідження; 4) з’ясування історичної періодизації, в основу якої повинні лягти видові парадигми (Любіцева О., 2003 р.); 5) удосконалення термінів і понять: 6) формування нової концепції відпочинку відповідно до української ментальності, в якій необхідно передбачити як світові реалії розвитку, так і державні.

Література

1. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристичні ресурси України: методологія та методи аналізу, термінологія, районування. – К.: ВПЦ “Київ. ун-т”, 2001. – 395 с.

2. Любіцева О. О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти) – К.: Альтерпрес, 2002. – 436 с.