Демогеографічні особливості населення України

93

72

90

69

27

20

37

27

   Показники смертності збільшуються у сільській місцевості та у містах, але гірше медичне обслуговування сільських жителів та вища частка в їх складі людей старшого віку зумовлюють вищі показники смертності серед них.

   Вже з 1991 року показники природного приросту населення в Україні від’ємні, але у сільській місцевості вони стали такими ще раніше - з 1985 р. У 2001 р. у селах України помирало людей на 156 тисяч більше, ніж народжувалось, а у 2004 р. – на 159 тис.осіб.

   Відмінності у показниках природного руху населення дозволяють провести демогеографічне районування України.

   Його здійснили Ф.Д.Заставний, М.І.Фащевський та В.А.Джаман та ін. Зокрема, Ф.Д.Заставний виділив у межах України три регіони - західноукраїнський, центрально-південний та центрально-північний. Перші два станом на 1990 р. відзначались сприятливою демографічною ситуацією, а третій - різко негативною.

   М.І.Фащевський на основі аналізу динаміки чисельності населення регіонів України за більш, ніж піввіковий період, а також показників природного і механічного руху населення у 90-их роках, виділив п’ять демогеографічних регіонів - Столичний, Центральний, Південний, Західний та Південно-Східний.

   В.О.Джаман (1998), аналізуючи демогеографічну ситуацію в Україні у кінці XX ст., виділяє такі райони за подібністю демографічних процесів:

1) Західний (Волинська, Рівненська, Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька області);

2) Центральний (Київська, Житомирська, Хмельницька, Вінницька, Черкаська, Кіровоградська області);

3) Північно-Східний (Чернігівська, Сумська, Полтавська області);

4) Східний (Харківська, Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька області);

5) Південний (АР Крим, Одеська, Миколаївська, Херсонська області).

Таблиця 5

Народжуваність, смертність та природний приріст 

населення України (осіб на 1000 жителів)