Засоби та резерви підвищення ефективності уроків іноземної мови (німецької)
Дуже важливо використовувати на уроці конкретні факти із життя країни, школи, самих учнів. Для розвитку ініціативної мови школярів обов'язково використовую події, які відбуваються в країні. По черзі звертаюся до учнів, стимулюю їх до вживання в мові формул згоди, незгоди, заперечення, уточнення. Зав'язується невимушена розмова. Або, наприклад, приношу на урок листівку. Учні цікавляться, хто її написав, де живе ця людина, чим займається. Той, хто вгадав, стає переможцем. Варіанти тут різні, важливо, щоб вони не повторювались, завжди викликали у дітей зацікавленість і бажання говорити.
Використовую так звані "провокаційні" питання. Наприклад, звертаючись до учнів одного класу, говорю, що інший клас, напевне, буде переможцем в збиранні макулатури. Учні перебуваючи один одного, говорять, що їх клас зібрав більше, розповідають, де вони збирали макулатуру, хто зібрав більше, а хто взагалі не приймав участі. Зав'язується непідготовлена бесіда.
Дуже важливо при проведенні мовної зарядки використовувати різні режими.
Заздалегідь даю учневі певне індивідуальне завдання, наприклад, розповісти про друга по листуванню. Бесіда проводиться в режимі І1-І2, І3, І4. Вчителю потрібно вести таку бесіду, вміти підтримати розмову, знати можливі відповіді, учнів.
Втягнення всіх учнів в активну роботу на уроці - це важливий резерв підвищення його результативності. Використання на заняттях різних режимів (учитель-клас, учень-клас, учень-учень, учень-учень-учень-ланц.) сприяє активізації діяльності всіх учнів.Я приношу на урок фотографії своїх друзів, листи, які я одержую і т.д. Учні розпитують мене про мій дім, про те як я провела вихідні дні і т.д. Найчастіше я використовую на уроках парну і групову форми роботи. Це позволяє втягнути в активну мовну діяльність всіх учнів класу, забезпечити оперативний контроль за роботою кожного, ефективного керувати діяльністю всього класу.
Дані форми роботи застосовую на всіх ступенях навчання, але привчаю дітей до них на початковій стадії, так як саме в цей період закладаються основи оволодіння мовної діяльності. Роботу в парах і групах організовую, виходячи із певних завдань по оволодінню яким-небудь видом мовної діяльності, найчастіше по оволодінню діалогічної та монологічної мови. При проведенні групової роботи ділю клас на групи по 3-4 учні. В кожну входять учень-консультант, два середніх учнів і слабкий учень. Даю різноманітні завдання. Наприклад, на початковому етапі пропоную ігри "Буратіно", "Впертий Хома" і т.д. На початку роботи всі групи прослуховують діалог-зразок. Потім групи працюють самостійно. Я ходжу по класу і допомагаю дітям, при цьому не підказую, а використовую мовний зразок. Час від часу склад груп міняю, щоб учні не привикали до постійних співрозмовників. Працюючи над монологічною мовою теж поділяю клас на групи. На початку учень-консультант описує малюнок, потім просить слабшого учня описати його, середньому пропонується інший малюнок. Можна організувати роботу по-іншому. Учні в групі по черзі описуються малюнок, а потім один з них робить повідомлення, інші стараються доповнити розповідь свого товариша.
Різноманітні ситуації створюю і з допомогою засобів наочності і з допомогою різного виду завдань на карточках. Наприклад, у 8 класі при вивченні теми "Подорож" я даю групам різні завдання: перша група старається доказати, що найкращий вид подорожі - літаком, друга - поїздом, третя - автобусом, четверта надає перевагу походам і т.д. Кожний групі дається карточка із завданням і ключовими (опорними) словами. Для груп або для роботи в парах потрібно пропонувати учням цікаву ситуацію, наближену до реальної. Наприклад, я говорю шестикласникам "На канікули до вас приїхав друг із Києва, познайомте його із своїм селом". Діти охоче виконують завдання.
Використання ігрової ситуації, рольової гри на уроці підсилює емоційне сприйняття матеріалу, в процесі гри учні набувають досвіду мовного спілкування. Можливість говорити не від свого імені, а від імені персонажу, роль якого грає учень, позволяє звільнитися від страху бути смішним, від стидливості, тривоги. А саме страх, як відомо, формує психологічний бар'єр, який сковує школярів, створює емоційну напругу.
Розподіл ролей - важливе педагогічне завдання: слід враховувати інтереси дитини, його психологічні особливості і т.д.
При груповій і парній роботі часто використовую ігрові ситуації і рольові ігри. Наприклад, в 6 класі, працюючи над темою "Робочий день" ділю клас на групи (мати, дочка, бабуся, внук). Дається завдання: ти в ролі мами, пропонуєм дочці прибрати квартиру і перелічуєм, що треба зробити (Bitte, bringe die Wohnung in Ordnung: fege den Fu?boden, wische Stauf, gieβe Blumen, waseh das Geschinr ab!); ти в ролі дочки погодуєшся виконати прохання, перелічуючи, що треба зробити (Sehon! Ich mache das! Ich werde also don Fuβboden fegen, Stauf wischen, Blumen gieβen і т.д.). Учні VII-VIII класів теж охоче грають. При цьому стараюсь створити ситуації, максимально наближені до реальних. Наприклад, в VII класі розігрується сценка "Біля газетного кіоску", "В бібліотеці", в VIII класі - "В універмазі", "В книжковому магазині" і т.п. Наведу приклад рольової гри по темі "Подорож". Група заздалегідь поділена на дві підгрупи. Перша підгрупа - іноземні туристи, друга - представники нашого села. Кожен учень із першої підгрупи повинен заздалегідь продумати свою роль: назвати ім'я, професію, місто і т.д., підготувати питання жителям нашого села. Учні другої підгрупи розповідають про своє село, відповідають на питання. Ось зразок повідомлення одного з туристів: Ich heiβe Hans Muller. Ich bin Arzt von Buruf. Ich lebe in Rostock. Ich bin in die Ukraine mit dem Flugzeug gekommen. Nach Kowaliwka bin ich mit dem Bus gekommen. Ich urill noch Jaremtsche, Kossiw, Worochta besuchen usw.