Історія розвитку лікувальної фізичної культури

План.

1.Вступ.

2.Лікувальна фізкультура як метод лікування. Особливості метода ЛФК.

3.розвиток лікувальної фізкультури, як дисципліни.

4.Використана література.

1.Вступ.

Фізична культура – це частина всієї культури суспільства, засіб зміцнювати здоровя, всестроннього розвитку людини, включає в себе фізичні вправи, спорт, туризм, методи загартовування організму. Фізична культура ціниться в суспільстві, передусім як прояв активної діяльності.

Після Великої Жовтневої революції фізична культура в СРСР так і в Україні фізкультура стала розвиватися як масовий рух.

Важливим в розвитку фізично

Культури, заохочення до неї широких мас населення, особливо молоді, явились змагання в 1928р. перша спартакіада народів СРСР і введений в 1931 році всесоюзний фізкультурний комплекс “Гогот к труду и обороне СССР”.

В роки Великої Вітчизняної Війни фізична культура стала важливою частиною фізичної підготовки бійців і командирів всіх родів і військ. Широко застосована в воєнно-медичних акладах лікувальна фізкультура сприяла скороченню строків строків виздоровлення ранених і хворих, поверненню їх в роту.

В 1972р. сприйнятий новий комплекс “Готов к труду и обороне СССР” включаючий 5 ступенів для осіб в віці від 10 до 60 років. З 1 вересня 1979р. введена нова навчальна ступінь ГДТ “К стартам готов” для дітей з 7-9 років.

Важливе значення мали постанови партії і уряду. Вони були зацікавлені, щоб їхній народ був здоровий, фізично підготовлений. Особливу увагу відігравав розвиток масового фізичного руху, перетворення його в всенародний, введення фізичного руху, перетворення його в всенародний, введення фізичної культури в життя кожної людини, організації колективу чи сімї.

В звязку з цим перед мед робітниками постановлені серйзні задачі, повязані з покращенням медичного контролю, за станом здоровя фізкультурників і спортсменів розширення сітки лікувально-фізкультурних диспансерів.

2.Лікувальна фактура, як метод лікування. Особливості метода ЛФК.

Лікувальна фізкультура (ЛФК) як метод лікування-використання комплексу засобів фізкультури з профілактичними, лікувальними і реабілітаційними цілями. ЛВК широко використовується в системі комплексного лікування в поліклініках, санаторіях, лікарнях.

Регулярне застосування ЛФК в лікарнях, поліклініках, домашніх умовах розвиває у хворого особливе відношення до використання фізичних вправ, прививає гігієнічні навички , правильне , правильне ставлення до загартування організму.

В розвитку ЛФК в СССР можна виділити 4 основних етапи.

Перший етап (1923-1939) – розповсюдження і введення ЛФК в систему санаторно-курортних лікувань.

Другий етап (1931-1941) – введення ЛФК в загальну систему лікувально-профілактичних заходів з застосуванням диференційованих методик при різних захворюваннях.