Олімпійські ігри – історія та сьогодення

План

1. Виникнення олімпійських ігор.

2. Відлуння тисячоліть.

3. Олімпія — центр Олімпійського світу.

4. Історія виникнення Олімпійського вогню.

5. Відродження Олімпійських ігор.

6. Розвиток Ігор у XX столітті.

 

Існує безліч міфів про виникнення Олімпійських ігор. Найпочеснішими їхніми родоначальниками вважають богів, мі¬фічних героїв, царів і правителів. Точно встановлено, що пер¬ша відома нам Олімпіада відбувалася в 776 р. до н. є. Кожні Олімпійські ігри перетворювалися на свято для народу, слу¬жили свого роду конгресом для правителів і філософів, кон¬курсом для скульпторів і поетів, драматургів і співаків. Це був час загального перемир'я між ворожими полісами.

Олімпіади звеличували людину, тому що вони відбивали світогляд, наріжним каменем якого були культ досконалості духу і тіла, ідеалізація гармонійно розвинутої людини — мис¬лителя й атлета. Олімпіонику — переможцеві ігор — співвітчи¬зники відплачували почестями, яких удостоювалися боги. Олімпійський герой, увінчаний вінком, одягнений у пурпурні шати, урочисто в'їжджав у рідне місто на колісниці, але не через звичайні ворота, а через пролам у стіні, який того ж дня городяни зашпаровували, щоб олімпійська перемога, яка вві¬йшла в місто, ніколи не покидала його. У місті встановлюва¬лася статуя на честь переможця, складалися хвалебні оди, вла¬штовувалися бенкети. Окремо потрібно сказати про статуї. Це не були точні портрети переможців; особистість перемож¬ця увічнювалася тільки через ім'я, написане на постаменті. Уже значно пізніше допускалося зображення не божества або обож¬неного героя, а реальної людини.

Але не тільки фізична краса і пропорційність частин тіла служили «пропуском» для участі в Олімпіаді. Враховувався і духовний елемент. Учасник змагань повинен був бути мораль¬но бездоганним, з незаплямованою репутацією. Ця вимога пояснювалася культовим характером свят — можна образити бога, допустивши до змагань непорядну людини, що порушить святість його храмових володінь. Тому допущені до ігор юнаки символізували собою гармонію, красу, доблесть, мора¬льність і духовність. Справедливим є твердження, що перемо¬гу приносить не тільки фізична підготовка, але й морально-вольові якості учасника.

Центром олімпійського світу давнини був священний округ Зевса в Олімпії — гай уздовж ріки Алфей, недалеко від струмка Кладей, що впадає в неї. У цьому прекрасному місці Еллади майже триста разів улаштовувалися традиційні загальногрецькі змагання на честь бога-громовержця. Вітри іоніч-ного моря хитали могутні сосни і дуби на вершині пагорба Кронос. Біля його підніжжя розкинулася заповідна територія, тишу якої раз на чотири роки порушувало олімпійське торже¬ство. Такою була Олімпія, про велич якої нагадують нам анти¬чні автори, а картину олімпійських видовищ передають статуї і зображення на вазах і монетах. Згодом біля священної Олім¬пії виросло однойменне містечко в оточенні апельсинових і маслинових гаїв.

Нині Олімпія — типове провінційне містечко, що живе на прибутки від туризму. У ньому абсолютно все є олімпійським: назви вулиць і готелів, страви в тавернах, сувеніри в числен¬них магазинчиках. Визначною пам'яткою міста є археологіч¬ний і Олімпійський музеї. За містом протікає струмок Кладей, через який перекинуто кам'яний місток, що виводить до запо¬відної Олімпії. Нічим не примітний вхід до священного гаю. Під ногами почорнілий мармур сходин і плити священного черепашнику. Росте дика олива, гілками якої вінчали колись голови олімпійників. До неба тягнуться могутні сосни і дуби, а над ними — блакитне небо, під яким були побудовані величні споруди. На жаль, їх не пощадили ні розливи рік, ні землетру¬си, ні час. Але якими урочистими є залишки колишньої величі!

Своєю донині збереженою славою Олімпія повністю зо¬бов'язана Олімпійським іграм, що проводилися там раз на чо¬тири роки і тривали лічені дні. У перервах між іграми безлюд¬нів величезний стадіон, заростала травою бігова доріжка ста¬діону, вкривалися дикою порослю схили пагорба і насипів, що служили для глядачів трибуною.