Лікувальна фізкультура (ЛФК) для осіб із захворюваннями органів травлення, масаж у лікуванні розтягнення зв'язок суглобів
ЛФК є важливим чинником у системі лікування та реабілітації осіб із захворюваннями органів травлення. Застосування її дозво¬ляє не тільки підвищити ефективність лікування на усіх етапах реабілітації, а й раціонально обмежити медикаментозну терапію.
Більшість гастроентерологічних хвороб супроводжується по¬рушенням різних відділів ЦНС. Розлади центральної регуляції ве¬гетативних функцій призводять до розвитку патологічного про¬цесу в органах травлення, що, в свою чергу, негативно впливає на стан ЦНС, посилюючи наявні зміни й утворюючи зачароване коло.
Особливості методики ЛФК у лікуванні хронічного гастриту
Мета ЛФК: усунення запального процесу; нормалізація ней¬рогуморальної регуляції травлення; поліпшення моторної та сек¬реторної функцій травного каналу; стимулювання крово- та лімфотоку в органах черевної порожнини, профілактика застійних явищ у них; зміцнення м'язів живота і промежини, регуляція внутріш¬ньочеревного тиску; розвиток повного дихання; поліпшення пси¬хоемоційного стану; загальнозміцнювальна дія.
Протипоказання: значний больовий синдром, багаторазове блювання.
Спеціальні вправи у хворих на хронічний гастрит спрямовані на тренування м'язів живота, діафрагми і промежини, а також на розслаблення.
Заняття ЛФК проводять у 3 періоди. 1-й період відповідає гострій та підгострій формам захворювання. Протягом нього в ос¬новному використовують вихідне положення лежачи на спині та сидячи; у разі поліпшення стану можливе положення стоячи та лежачи на животі (для підвищення внутрішньочеревного тиску). Виконують полегшені гімнастичні вправи в поєднанні зі статич¬ними та динамічними дихальними вправами, у спокійному темпі, ритмічно. Якщо ослаблена моторно-евакуаторна функція шлун¬ка, рекомендують після їди лягати на правий бік. У цьому поло¬женні можна виконувати елементарні вправи руками в поєднанні з глибоким диханням. Тривалість процедури від 8—10 до 15 хв залежно від рухового режиму.
У 2-й період до занять, крім загальнозміцнювальних, включа¬ють спеціальні вправи з акцентом на діафрагмальне дихання та розслаблення.
Навантаження на м'язи живота мінімальне, але наприкінці пе¬ріоду воно зростає. Поступово вводять вправи та ігри з різними предметами. Тривалість процедури ЛГ — 20—25 хв.
У 3-й період навантаження збільшують та ускладнюють, ви¬користовуючи вправи на координацію, різні види циклічних на¬вантажень. Для поліпшення рухової функції шлунка признача¬ють ходьбу в середньому темпі (до ЗО хв). Включають спортивні та рухливі ігри, плавання, катання на ковзанах, прогулянки на лижах. Тривалість індивідуальних процедур ЛГ — 25 хв, групо-вих — 35 хв.
Для хворих на хронічний гастрит з підвищеною секрецією шлунка заняття ЛГ проводять перед їдою і з наростаючим наван¬таженням.
Рекомендують вправи для середніх та великих м'язових груп з багаторазовими повтореннями, махові рухи, вправи з гімнастични¬ми предметами, їх поєднують із вживанням мінеральної води, яка гальмує шлункову секрецію (лужанська, поляна квасова, боржомі та ін.). Воду п'ють за 1—1,5 год до їди, перед заняттям ЛФК.
У хворих на гастрит із секреторною недостатністю секреторну і моторну функції шлунка стимулюють за допомогою помірних фізич¬них навантажень. Застосовують загальнорозвиваючі вправи з обме¬женою амплітудою рухів та невеликою кількістю повторень, спе¬ціальні вправи з поступовим збільшенням навантаження. Намагаю¬чись підвищити тонус ЦНС та створити позитивне емоційне тло, використовують групові заняття, вправи з пересуванням, рухливі ігри, естафети, музичний супровід. Мінеральну воду (миргородська, нарзан кримський, єсентуки № 4 та ін.) приймають через 20—40 хв після занять ЛГ, за 15—20 хв до їди. Бальнеотерапію доповнює зас¬тосування ванн, лікувальної грязі, загальних обливань та обтирань.
Широко використовують сегментарно-рефлекторний масаж. З інших фізичних методів лікування у фазі загострення захворю¬вання призначають грілку, солюкс, інфрачервоні промені, діатер¬мію, поле УВЧ; у фазі неповної ремісії — парафінові аплікації; пов¬ної ремісії — озокерит, лікувальну грязь. В осіб із підвищеною сек¬рецією перевагу надають анодній гальванізації шлунка, полям УВЧ та НВЧ, електрофорезу новокаїну, електросну. В осіб зі зниженою секрецією використовують катодну гальванізацію шлунка, індук¬тотермію, електрофорез кальцію, ультрафіолетове опромінення. Добрі результати дають оксигенотерапія та кліматотерапія.