Кінематика ходьби
Цикли ходьби визначаються цими подіями. Наприклад, один повний цикл від відштовхування до відштовхування однієї тієї ж ноги визначається як стрибок.
Стрибок складається з двох кроків. Крок визначається як частина циклу від відштовхування (або відриву) однієї ноги до відштовхування (або відриву) другої. Впродовж скачка мають місце чотири відштовхування та відриву, по два на кожну кінцівку. Це праве відштовхування (VFS), правий відрив (rТО), ліве відштовхування (lFS) і лівий відрив (lТО). Фаза опору існує між відштовхування (АІ) та відривом (ТО), тоді як без опорна фаза – між ТО та FS.
Швидкість бігу залежить від двох перемінних – довжини та частоти скачка. Якщо довжина скачка залишається постійною, то по мірі того як тривалість скачка зменшується (тобто збільшується частота сачків), швидкість бігу збільшується. Якщо частота сачків залишається постійною, швидкість збільшується з величиною довжини скачка.
Бажана швидкість може бути дістана при узгодженій зміні довжини та частоти скачків. Наприклад, людина, яка біжить зі швидкістю 8 м.с.-1, буде використовувати частоту скачків коло 1,75 Гц та довжину скачка біля 4,6 м. Як видно з малюнку, в середньому бігун збільшує швидкість у діапазоні від 4 до 9 м.с.-1 шляхом постійного підвищення частоти сачків, хоча більш повільніше (похил не дуже крутий) при менших швидкостях, збільшуючи при цьому довжину скачка тільки при досягненні швидкості приблизно до 8 м.с.-1. Подальше збільшення швидкості досягається підвищенням частоти сачків, а їх довжина вже майже не змінюється.
Треба звернути увагу, що вплив змін довжини та частоти сачків на швидкість бігу різноманітний при низьких та високих швидкостях, це ілюструється різним нахилом кожної кривої (довжини та частоти сачків) при різних швидкостях.
У відміні від середніх даних стратегія, вибрана чотирма бігунами для прискорення швидкості бігу. Дані отримані шляхом вимірювання довжини скачку по відбиткам ніг та швидкості скачків – від реле на ногах, визначаючих параметри опорної фази. Розглянемо результати, отримані для суб’єктів SU, у котрого зміна швидкості з 4,3 до 8,5 м.с.-1 була досягнута у два етапи: першопочаткова зміна швидкості (від 4,3 до 7,0 м.с.-1) була обумовлена збільшеним довжини скачка ( з 3,2 до 4,4 м) та частоти сачків (3 1,4 до 1,7 Гц); послідуюче збільшення швидкості (з 7,0 до 8,5 м.с.-1) було досягнуто при невеликому зменшенні довжини скачка (коло 20 см) та істотному збільшенні їх частоти (з 1,7 до 2,0 Гц).
Зміна швидкості бігу шляхом збільшення довжини стрибка потребує зміни кінематики кінцівок. При цьому змінються як загальний малюнок рухів (якісні Зіни), так і кількість переміщень в суглобах, які беруть участь у цьому русі (кількість зміни).Наприклад, кутове переміщення відносно уклінного суглобу збільшується, коли бігун переходить з ходьби на біг, і фаза опори (чорна горизонтальна лінія) включає не тільки розгинання коліна під час спринту, але й розгинання і згинання під час ходьби та бігу.
По мірі збільшення швидкості бігу також змінюється рух руки, котре включає в себе збільшення діапазону руху як в плечовому, так і в ліктьовому суглобах. В результаті таких змін амплітуда коливань центру важності всього тіла у вертикальній площині зменшується мірі збільшення швидкості.
Кінематичні характеристики, котрі не розрізняються у бігунів, здатних досягнути швидкості 9 та 11 м.с.-1, включає в себе: а) довжину стрибка; б) мінімальну відстань між п’ятою та ягодицею під час безпарної фази; в) вертикальну швидкість при відштовхуванні; г) висоту ступні над землею. Під час безанарної фази, коли вона проходить опорну ногу. В той же час ті бігуни, котрі можуть досягти швидкості 11 м.с.-1, показують: а) на 15% більшу частоту стрибків; б) меншу тривалість опорної фази; в) більш коротку горизонтальну відстань між ногою вертикальною проекцією центра важкості при відштовхуванні; г) мети зорі гнутий колінний суглоб при відштовхуванні; д) більш вертикальне положення торса. Ці різниці показують, що на максимальну швидкість бігу, котру може розвинути бігун впливають кінематичні особливості руху.
Циклічні види діяльності, такі, як ходьба та біг, є ідеальними рухами для уявлення на діаграмах кут-кут, оскільки початок та кінець руху знаходиться приблизно в одній і тій точці діаграми. Цей тип діаграм виявився корисним при порівнянні різноманітних видів руху. Наприклад, порівняння діаграми коліно-стегно нормального суб’єкта під час бігу з діаграмою суб’єкта, у котрого була ампутована нижня частина кіль цівки, може бути, корисним для оцінки ефективності протезу у відновленні нормальної ходи.
Для інтерпретації розтягнутих криву в напрямі проти годинникової стрілки.