Кінематика ходьби

ПЛАН:

1.Біомеханіка як наука.

2.Основні поняття у кінематиці рухів людини.

3.Механізм відштовхування від опори при ходьбі.

4.Махові рухи як допоміжна ланка при пересуванні ЗЦМ тіла.

5.Режим ходьби та послідовність у їх протіканні.

а) Опорний та без опорний періоди.

6.Стрибок. Довжина та його частот.

а) Вплив змін частота стрибків та їх частоти на швидкість бігу.

7.Кінематичні ефекти швидкості.

8.Діаграми кут-кут.

Для вивчення характеру рухів виникла наука, яку прийнято називати біомеханіка. Термі “Біомеханіка” складений з двох грецьких слів: bios – життя та mechanike – наука по машини. Ця наука характеризується припиненням основних принципів механіки, тобто науки про механічні рух матеріальних тіл та взаємодіях, які відбуваються при цьому між ними, до живих істот.

Механіка займається розгляданням найпростішої форми руху матерії – механічної. Такий рух включає в себе зміну взаємного розтягування тіл чи їх частин в просторі за певний період часу. При аналізі необхідно виходити з ряду основних понять. Розглянемо їх.

Матеріальною точкою називається тіло, розміри та форма якого не враховуються при поставленій заді.

Рух матеріальної точки характеризується її швидкістю. В випадку рівномірного руху (тобто коли точка за рівні проміжки часу проходить однаковий шлях) швидкість визначається довжиною шляху, пройденого за весь час руху. Загалом, коли рух нерівномірний і змінює свій напрямок, швидкість визначається як векторна величина V, яка дорівнює першій вихідній від радіус –вектора r токи, яка рухається

ŕ

Інтенсивність зміни швидкості при нерівномірному русі характеризується прискоренням а, яке визначається за формулою

V

Закон кінематики діють в повному об’ємі в спортивній біомеханіці маємо справу з складними рухами.

При розгляданні кінематики зустрічається і складний рух в суглобах при виконанні тої ч іншої вправи, і перемінний рух при бігу, і рівномірний рух при ходьбі, коли людина розглядається як матеріальна точка. Ці рухи відбуваються завдяки зусиллям м’язів переміщати тіло людини відносно опори або середовища (локомоторні рухи). При цьому відбувається зміна зовнішньої картини рухів людини (положення, швидкість, прискорення), її місцезнаходженням в просторі по відношенню до певної системи відліку, тривалість рухів в часі, як швидко міняється положення тіла, в якому напрямку і як швидко воно переміщається, які взаємодії відбуваються людини з предметами зовнішнього середовища.