Спортивна ходьба
Значення розслаблення м’язів зростає в зв’язку з великою частотою кроків. Не дивлячись на досить високий темп, рухи в спортивній ходьбі не повинні бути різкими, напруженими. Скороход, володіючий бездоганною технікою, виконує рухи м’яко і природно.
Біг насередні дистанції
Короткий історичний нарис
Витоки сучасних легкоатлетичних видів бігу на середні дистанції слід шукати в Англії. Вже в XVII ст. тут були професійні бігуни, що користувались великою популярністю. Про їх досягнення є письмові докази: вони пробігали відстань від ¼ до 100 миль.
Коли в кінці XIX ст. спорт став міжнародним і в 1896 р. в Афінах відбулись I Олімпійські ігри, видатні бігуни наряду з Англією і США були вже і в інших країнах.
Першим олімпійським чемпіоном з бігу на 800 і 1500 м став Едфін Флек з Австралії, і результати були відповідно 2.11,0 і 4.33,2.
Перший світовий рекорд з бігу на 800 м – 1.51,9 – поставив Д. Меридит (США), а на дистанції 1500 м – 3.54,7 – Я. Цендру (Швеція) в 1917 р. поступово виникли різноманітні школи бігу, поява яких була зв’язана з іменами окремих бігунів і видатних тренерів.
До 30-х років існувало декілька шкіл, найбільш яскрава з яких – англійська. Вона вела початок від А. Шрабба, що успішно виступав у 1889 – 1920 рр. Йому належали вищі досягнення на дистанції від 2 миль. Відмінною особливістю англійської школи бігу є переважаючий розвиток витривалості, в цілях розвитку якої широко застосовується тривалий рівномірний, темповий і кросовий біг на місцевості.
З кожним роком і з кожною олімпіадою росла конкуренція між бігунами. З’явились нові методи, збільшились об’єм і інтенсивність навантажень. Визначались два основних метода в тренуванні бігунів: метод неперервного довготривалого бігу і метод перервного, інтервального бігу. Особливу увагу почали приділяти техніці і тактиці.
Біг на середні дистанції серед жінок отримав олімпійське визнання значно пізніше, ніж у чоловіків. Вперше дистанція 800 м була включена в програму IX Олімпійських ігор в 1928 р. Переможець змагань Л. Радке-Ботшауер (Німеччина), показала результат 2.16,8. Нажаль, цей досить цікавий вид легкої атлетики був незаслужено виведений з програми олімпійських ігор, і тільки після перерви у 32 роки був знову введений. На Олімпійських іграх в1972 р. вперше були проведені змагання серед жінок у бігу на1500 м.
В даний час в методиці підготовки бігунів секретів не має. В основі системи підготовки спортсмена лежать великі об’єми тренувань і тренувальних засобів, різноманітне використання методів, раціональне поєднання навантажень з відновленням і відпочинком.
Техніка бігуБіг на середні дистанції відноситься до зони субмаксимальної потужності роботи. Одним з показників, характеризуючи цю зону, являється кисневий борг, який наростає до кінця дистанції в змагальному бігу і складає 20 – 25 л. Значно підвищується кількість молочної кислоти в крові (270 – 200 мг %). Як правило на фінішному відрізку дистанції спостерігається максимальне споживання кисню. В бігу на середні дистанції бігун прагне до швидкого досягнення змагальної швидкості, підтримання її в процесі бігу по дистанції і створенню передумов для збільшення швидкості (або її збереженню) на фінішному відрізку.
На основі узагальнення антропометричних і фізіологічних даних найсильніших бігунів на середні дистанції можна сказати, що вони повинні мати наступні характеристики: Зріст 175 – 180 см, вага 60 – 70 кг, відносне МПК 75 – 80 мл/кг/хв., критична швидкість 5,5 – 4,5 м/с; поріг аеробного обміну досягається при швидкості 4,0 – 4,5 м/с (втягуючий етап), 5,0 – 5,5 (змагальний етап), ЖЕЛ – 4,5 – 5,5 л, гемоглобін – 13 – 15 мг %. У жуноу ці показники дещо нижчі.
Бігуни на середні дистанції повинні володіти вмінням поборювати труднощі і витримувати протягом другої частини дистанції високі концентрації продуктів енергетичного обміну в вигляді молочної кислоти і зрушень рН.
Спортивний результат забезпечується поєднанням функціональних можливостей організму і стійкою технікою бігу. Техніка рухів повинна бути ефективною, раціональною і поєднанням з тактикою бігу.