Микола Михайлович Амосов: фізкультура і здоров’я
12 грудня 2002 р. на 90-му році життя помер видатний хірург і вчений, Герой соціалістичної праці, лауреат Ленінської і 3 Державних премій України, академік НАН і АМН України, заслужений діяч науки України, професор, доктор медичних наук Микола Михайлович Амосов.
М.М. Амосов народився 6 грудня 1913 р. в с. Ольхово Вологодської губернії. В 1932 р. він закінчив Череповецький механічний технікум, після чого 3 роки працював змінним механіком на Архангельській електростанції. У 1939 р. М.М. Амосов з відзнакою закінчив Архангельський медичний інститут, а в 1940 – з відзнакою Всесоюзний заочний індустріальний інститут. Під час Великої Вітчизняної війни М.М. Амосов був на фронті провідним хірургом польового госпіталю. З 1947 до 1952 р. працював головним хірургом Брянського обласного відділу охорони здоров’я, і в цей час почав широко займатися грудною хірургією, проводив велику наукову роботу і в 1953 р. захистив докторську дисертацію.
У 1952 р. М.М. Амосов як видатний спеціаліст з грудної хірургії був запрошений до Київського інституту туберкульозу для керівництва спеціально створеною клінікою торакальної хірургії.
Він уперше в Україні в 1952 р. провів резекцію легенів, в 1955 р. - хірургічне лікування пороків серця, в 1958 р. - операції на серці зі штучним кровообігом. У 1963 р. вперше в Радянському Союзі виконав протезування мітрального клапану, в 1965 р. - вперше в світі створив і запровадив антитромботичні протези клапанів серця. Створив першу в Україні клініку серцевої хірургії (1955), реорганізовану в 1983 р. в Інститут серцево-судинної хірургії, який став одним з найбільших кардіохірургічних центрів світу.
Але у 1988 році Микола Михайлович вирішив залишити цей пост, а на початку 90-х років зробив свою останню операцію на серці. З 1989 року він продовжив працювати радником при директорі Інституту кібернетики НДІ серцево-судинної хірургії.
Однак, серце самого Амосова також потребувало уваги: у 1986 році Амосову вшили стимулятор серця, а у 1998 – штучний клапан і наклали два шунти. А в 2002 році 89-літній лікар переніс інсульт.
В останні роки свого життя Амосов багато писав і видав 5 книг белетристики: «Мысли и серце», «Записки из будущого», «ППГ- 22-66», «Книга о счастье и несчастьях». Останню книгу «Голоса времен» видали до його 85-ліття і переклали на 30 мов світу. Відомий хірург у віці 90 років вигадав свій власний «рецепт» подолання старості – вирішив, що з роками можна боротись за допомогою сильного збільшення навантажень. Його зарядка – 2500-3000 рухів, половина з яких – з 5-кілограмовими гирями. Свою систему обмежень і навантажень вчений виклав у книзі «Роздуми про здоров’я», її тираж досяг 7 млн екземплярів.
В особі Миколи Михайловича Амосова світова медицина зазнала великої втрати.
Перед тим як розповісти яке значення, на думку Миколи Амосова, грає в житті людини фізкультура – хочу привести його рекомендації щодо здорового способу життя.
1.У більшості хвороб винна не природа, не суспільство, а тільки сама людина.
2.Не покладайте надій на медицину. Вона чудово лікує багато хвороб, але не здатна зробити людину здоровою. Поки що вона навіть не може навчити людину, як стати здоровою. І навіть більше: бійтеся попасти в полон до лікарів! Іноді вони схильні перебільшувати людські слабості й могутність своєї науки, створюючи в людей уявні хвороби й видаючи векселя, які не в змозі оплатити.
3.Щоб стати здоровим, потрібно докласти власні зусилля, постійні й значні. Їх нічим замінити. Людина, на щастя, така довершена, що майже завжди їй можна повернути здоров’я. Тільки необхідні для цього зусилля, на жаль, зростають в міру старіння й поглиблення хвороб.
4.Величина будь-яких зусиль визначається стимулами, стимули – значенням мети, часом і можливістю її досягти. Дуже шкода, але ще й характером! На жаль, здоров’я, як важлива мета, постає перед людиною, коли смерть стає близькою реальністю. Однак слабовольну людину навіть смерть не може надовго налякати.
5.Для здоров’я однаково потрібні чотири умови: фізичне навантаження, обмеження в харчуванні, загартування, час і уміння відпочивати. І ще п’яте – щасливе життя! На жаль, без перших чотирьох умов воно не забезпечить здоров’я. Але якщо немає щастя в житті, то де знайти стимули для зусиль, щоб напружуватися й голодати? Що вдієш!