Фінансова політика, сутність податкової системи
3) Замкнене розкладення збитків обумовлює зворотність коштів, мобілізованих у страховий фонд. Страхові платежі кожного страхувальника, внесені в страховий фонд, мають тільки одне призначення – відшкодування ймовірної суми шкоди у визначеному територіальному маштабі протягом певного періоду.
4) Перерозподільні відносини у страхуванні виходять за рамки календарного року. Розкладення збитків у часі повязане із випадковим характером виненкнення надзвичайних подій: кілька років підряд надхвичайних подій і не може бути, і точний час їх настання невідомий.
Наведені особливості перерозподільних відносин, що виникають під час страхування, уможливлюють таке його визначення:
Страхування як економічна категорія – це сукупність особливих замкнутих перерозподільних відносин між його учасниками з приводу формування цільового страхового фонду і його використання для відшкодування збитків, заподіяних за непередбачених несприятливих обставин, а також для надання матеріальної допомоги громадянам у разі настання певних подій у їх житті.
Страхування є гарантом компенсації збитків, заподіяних майновим інтересам держави, субєктів господарювання і населення. Воно значною мірою звільняє бюджет від тягаря витрат на відшкодування збитків, що мають місце внаслідок руйнівних природних катаклізмів, техногенних катастроф, епедемій та інших нещасних випадків, захищає підприємців від майнових і комерційних витрат, забезпечує підтримку рівня життя громадян.
Підприємництво і страхування нерозривно повязані. Наявність ринкових відносин обумовлює необхідність дій самостійних виробників на свій страх і ризик, що посилює значення страхових послуг. Для підприємництва характерні освоєння нових сучасних високоефективних технологій, випуск удосконаленої і нової продукції, готовність ризикувати на ринку, що може викликати збитки. Отже, у підприємців виникає страховий інтерес.
Страхування є ефективним засобом реалізації соціальної політики держави, здійснюючи матеріальний захист громадян шдяхом виплати пенсій і грошової допомоги через систему державного соціального страхування.
Страхування – стабільне джерело інвестиційних ресурсів держави. Вкладаючи кошти страхових резервів в приорітетні галузі, держава спроможна вирішувати глобальні економічні завдання. Страхування має стратегічне значення у розвитку національної економіки.
Отже, страхування є одночасно засобом залучення грошових ресурсів і способом відшкодування збитків.
Сутність страхування проявляється у його функціях. Вони дають змогу виявити особливості стрвахування як сфери фінансової системи. Страхуванню властиві функції: ризикова, попереджувальна, нагромаджувальна та контрольна.Головною, визначальною є ризикова функція, оскільки страховий ризик, як імовірність збитків безпосеродьо повязаний з основним призначенням страхування – надання грошової допомоги постраджалим господарствам або громадянам. Саме в рамках ризикової функції відбувається перерозподіл грошових коштів серед учасників страхування у звязку з наслідками страхових подій. Страхування виконує також попереджувальну функцію, повязану з використанням частини страхового фонду на сменшення наслідків страхового ризику. У страхуванні життя категорія страхування найбільшою мірою зближається з категорією кредиту при заощадженні за договором страхування на дожиття обумовлених страхових сум. Заощадження грощових сум за допомогою страхування на дожиття повязане з потребою в страховому захисті досягнуто сімейного статку. Отже страхування може мати й нагромаджувальну функцію.
Контрольна функція страхування випливає з указаних вище трьох специфічних функцій і проявляється одночасно з ними в конкретних страхових відносинах в умовах страхування. Відповідно до вимоги контрольної функції здійснюється фінансовий контроль за правильним проведенням страхових операцій.
страхові відносини є досить різноманітними. Як правило, вони є дво- чи тристоронніми. Двосторонніми відносини складаються між страховиком і страхувальником, який водночас є і застрахованим, тристоронні – між страховиком, страхувальником та застрахованим.
В окремих випадках у страхових відносинах може брати участь кілька страховиків. Це зумовлено двома факторами страхових відносин: співстрахування і перестрахування. Співстрахування – це розміщення одного ризику частками у кількох страховиків. Зазвичай на кожну страхову суму видається окремий поліс. перестрахування – це передання договору страхування від одного страховика до іншого. У цих відносинах перший страховик, приймаючи на страхування ризики, частину відповідальності за ним передає іншому страховикові на відповідних умовах.