Класифікація податків за способом стягнення. Форми бюджетних асигнувань, що надаються підприємствам

У Державному бюджеті передбачається резервний фонд КМ України у розмірі до двох процентів від обсягу видатків Дер¬жавного бюджету для фінансування невідкладних витрат у на¬родному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, що не могли бути передбачені під час затвердження Державно¬го бюджету.

У Державному бюджеті понад передбачені видатки утворює¬ться оборотна касова готівка в розмірі до двох процентів загаль¬ного обсягу видатків бюджету. Оборотна касова готівка може бу¬ти використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і має бути відновлена того самого року до розмірів, установлених під час затвердження Державного бюджету.

Кошти Державного бюджету витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених Законом про Державний бюджет.

Бюджетне асигнування - повноваження, надане розпорядникові бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення взяти бюджетне зобов'язання та здійснити платежі з конкретною метою у процесі виконання бюджету.

Держава надає субсидії з метою підтримки певних підприємств.Слово ‘субсидія’ походить від латинського слова subsidium і означає “допомога”. На даний момент не існує чіткого визначення субсидії. Одним з найбільш поширених являється наступне: “Субсидія – це форма державного втручання, в результаті якого ціна товару для поживача стає нижчою за ринкову ціну, або вищою для виробників, бо що приводить до зниження витрат і для споживачів, і для иробників завдяки прямій чи непрямій підтримці підприємств”.

Зараз все ще триває дискусія щодо того, чи поняття субсидії повинне включати лише грошові виплати, чи й непрямі форми державної підтримки також. Логічно, здається, було б трактувати будь-яку форму втручання, що викривлює ринкові механізми та призводить до штучної зміни ціни товару, як субсидію. Різні інструменти торгівельної політики такі, як імпортні тарифи та нетарифні бар’єри, обмеження експорту, можуть визнаватися як субсидії, що діють непрямо через цінові сигнали, а через фіскальні заходи.

Субсидію можна розглядати як негативний податок. Субсидії створюють безповоротні витрати, що є різновидом економічної неефективності, яку необхідно брати до уваги при визначенні напрямків та проведенні заходів державної політики.

Поняття субсидія може мати різне значення для представників громадськості. Тому виділяють декілька видів субсидій: субсидії на економічну діяльність (включаючи субсидії на виробництво та експорт), соціальні субсидії, міжбюджетні трансферти. Крос-субсидії на економічну діяльність виникають в тому випадку, коли в результаті субсидіювання одного сектору економіки, держава непрямо надає підтримку іншому.

Згідно з методологією Системи Національних Рахунків, ”субсидії – це гранти, які державні та приватні підприємства отримують від уряду і що є додатковими виплатами до тих надходжень, які виробники отримують від продажу своїх товарів та послуг”. Ці виплати можуть не включатися до ринкової вартості виробленої продукції, але можуть компенсувати певну частку виробничих витрат.

Субсидії на виробництво включають:

• трансферти уряду збитковим підприємствам з соціальних або інших міркувань, навіть якщо вони не дуже пов’язані з цінами виробників;

• субсидії на кожну одиницю виробленої продукції чи послуги, включаючи субсидії на імпорт та експорт;

• субсидії на оплату робочої сили, на використання факторів виробництва, або на зменшення забруднення навколишнього середовища.

Субсидії не включають:• виплати кінцевим споживачам (це скоріше соціальні пільги);

• трансферти уряду на капітальні вкладення (це скоріше капітальні трансферти);

• субсидії на імпортовані товари, після того як вони з’явилися на території держави-імпортера;

• експортні субсидії, що включають відшкодування сплачених податків на товари.