Класифікація податків за способом стягнення. Форми бюджетних асигнувань, що надаються підприємствам

платить і несе на собі одна особа;

включаються в ціну на стадії виробництва у виробників;

стягуються за декларацією і за кадастрами

стягуються з виробництва цінностей: доходу і майна.

З цього випливає, що прямі податки – це податки, які стягуються внаслідок придбання і накопичення матеріальних благ та залежать від масштабів об’єкта оподаткування. Вони розподіляють податковий тягар так, що ті, хто має вищі доходи, платять більше.

Непрямі податки:

сплачує одна особа, а несе інша;

включаються у ціну тільки на стадії реалізації як надбавка до ціни товару;

стягуються за тарифами;

стягуються зі споживання цінностей: витрат і користування речами.

Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують за кількома ознаками.

За способом стягнення податки поділяються на розкладні та окладні.

Перші спочатку встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини за територіальними одиницями, а на низовому рівні – між платниками. Це історично перша форма стягнення податків. Розкладні податки — у деяких державах встановлюються централізовано для адміністративно-територіальної одиниці, а потім розподіляються по конкретних платниках.

Окладні податки передбачають встановлення спочатку ставок, а відтак, і розміру податку для кожного платника окремо. Загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників. Звісно, держава прогнозує загальні надходження того чи іншого податку і залежно від потреби в доходах встановлює відповідну ставку. Але стягнення спочатку йде від платника, від розміру об’єкта податкування.

2. Форми бюджетних асигнувань, що надаються підприємствамУ підприємств формуються взаємовідносини з бюджетом та державними цільовими фондами, створеними для підтримання комерційних засад в організації підприємництва. Держава встановлює податкові платежі, обов'язкові збори та внески на такому рівні, щоб не підірвати заінтересованості підприємств у розвитку виробництва та підвищенні його ефективності. Бюджетні асигнування виділяються підприємствам у вигляді цільових субсидій та субвенцій, що виключає можливість паразитування за рахунок державних коштів.

Держава, використовуючи бюджет, здійснює фінансу¬вання розвитку окремих галузей, регіонів і сфер діяльності. Крім прямого фінансування та прямих державних інвестицій, ви¬трати Державного бюджету здійснюються у таких формах, як до¬тації, субсидії, субвенції. Дотації (лат. dotate — постачати) — це особливий вид асигнувань з Державного бюджету, який викори¬стовується для збалансування доходів і видатків місцевих бюд¬жетів та покриття касових збитків окремих державних підпри¬ємств. Субсидії (лат. Subsidium — допомога) — це допомоги, які виплачуються з державного бюджету з метою підтримки насе¬лення, а також певних видів підприємницької діяльності, сфер і галузей народного господарства, розвиток яких має велике зна¬чення для економіки. Субвенції (лат. sybvenire — приходити на допомогу) — один з видів державної фінансової допомоги цент¬ральним або місцевим органам виконавчої влади, що надається на конкретні цілі. Субвенції використовуються також для санації підприємств, яким загрожує банкрутство.