Фінансова та грошово-кредитна політика і соціальна сфера

У Російській Федерації Інститутом економіки РАН проводились дослідження проблем соціального спрямування розвитку грошово-кредитної системи країни [59]. На думку авторів досліджень, фундаментальні протиріччя, які виникли в динаміці становлення грошової системи Росії, мають міцне коріння і набули в період прискореної трансформації російської економіки чітку антисоціальну спрямованість. Ті ж самі суперечності, про які йдеться нижче, є характерними і для України.1. В період радикальних економічних перетворень нагальність реформування грошової системи, адаптованої до економіки товарного дефіциту, вступила в протиріччя з не менш високим ступенем інерційності самої грошової системи і залежністю останньої від трансформаційних змін відтворювального процесу в цілому. На практиці це протиріччя виявилось у тенденції відторгнення "революційних" перетворень еволюційною по суті природою розвитку грошової системи. У здійсненні реформування грошової системи не можна було не враховувати започаткований еволюційний характер розвитку її опорних структур: інституційної основи, куди входять система кредитних інститутів і схеми регламентації їх діяльності; організаційно-правового забезпечення потреб грошового обігу країни в необхідній кількості грошей і стабільності національної валюти при виконанні різних функцій останньої; системи кредитних і платіжно-розрахункових відносин на внутрішньому і зовнішньому ринках. Через інерційність перехід грошової системи з одного стану в інший не міг бути здійснений без суттєвих втрат коштів населенням. Крім того, еволюційний характер розвитку грошової системи з самого початку обумовив протидію її мікроструктур реформаторським акціям "шокової терапії", різкому та практично насильницькому переведенню існуючих грошових відносин в режим дефіциту грошей. Одним з виявів такої протидії стала хронічна недовіра масового споживача до держави як головного гаранта стабільності національної валюти та до інститутів грошової системи. Спричинивши знецінення заощаджень громадян і юридичних осіб, різке знецінення рубля з початку 1992 р. при одночасній різкій руйнації діючої на той час інституційної основи грошової системи та при здебільшого стихійному характері виникнення нових кредитних інститутів призвело до повної дезорганізації грошових відносин.

2. Основна соціальна домінанта стабільності грошової системи - в об'єктивному спиранні останньої на масового споживача. Проте визначальним фактором у формуванні нової грошової системи на всіх її рівнях була тенденція прискореної концентрації капіталу у вузькому колі економічних суб'єктів. Різні стартові умови і ступені адаптаційної здатності фізичних та юридичних осіб при переважанні стихійності мали пріоритетне значення в розподільчому процесі. В результаті відбулась переконцентрація капіталу на користь комерційних структур та інших економічних суб'єктів, що з самого початку знаходились у найкращих умовах стосовно доступу до фінансових ресурсів. Тому цілком закономірними є соціальні конфлікти, загострення відносин між групами і прошарками населення та комерційними групами, відособлення регіонів та їх конфлікти з центром, що виявились у наявності різних умов при здійсненні економічних реформ.

3. Комерціалізація процесу приватизації перекреслила його вихідну цільову орієнтацію на включення масового прошарку населення до відносно більш високопродуктивної системи діяльності в умовах ринкових відносин. Загострення кризових явищ у платіжно-розрахунковій, інвестиційній, банківській та інших сферах стали закономірним фоном здійснення курсу прискореної приватизації і чітко "вписуються" в механізм переділу власності в інтересах певних найбільш активних чи адаптованих груп або окремих економічних суб'єктів.

4. Процес досягнення фінансової стабілізації навіть в обмеженому його розумінні (як стримування інфляції), безумовно, органічно пов'язаний з відновлювальним циклом соціально-економічного розвитку країни. Однак процес досягнення грошової стабілізації не можна відділяти від всієї сукупності елементів економічного зростання та інтерпретувати як головну умову останнього. Дане трактування не тільки виявляє нерозуміння суттєвої сторони цього процесу, а й навмисне відсуває здійснення конкретних заходів щодо стабілізації економіки та підвищення рівня життя до моменту досягнення критичного стану соціально-економічного розвитку. Розуміння процесу грошової стабілізації як передумови економічного зростання вивело за межі поточних заходів і навіть стратегії головні положення економічного зростання - підвищення рівня добробуту населення і забезпечення структурних перетворень економіки. При цьому поза межами діяльності виконавчої і законодавчої влади залишилось включення справді ринкових механізмів з чіткою правовою базою у сфери діяльності всієї маси діючих економічних суб'єктів. Замість необхідного при переході до ринкових відносин розширення масштабності грошової системи по всіх її елементах за рахунок подальшого включення в сферу грошових відносин бюджетів домашніх господарств відбувалось звуження участі останніх у цій сфері. Між іншим, саме стан особистих бюджетів основної частини громадян (з умовним включенням сюди 60% населення) відображає і визначає реальну економічну основу реформування у напрямі створення соціально орієнтованої ринкової економіки.5. Стримування інфляції шляхом обмеження доходів і платоспроможного попиту масових груп населення спричинило зниження якості життя цього контингенту населення до критичного рівня. Відповідно, різко зріс ступінь негативного впливу цих процесів на соціально-економічну ситуацію.

Про невідповідність грошово-кредитної політики соціальним потребам населення свідчить також рівень кредитування банківською системою фізичних осіб. Ці дані, згідно з інформацією бюлетенів НБУ та ЦБ РФ [6, 7], наведені у таблиці 3.1.2.