Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності

між продавцем та покупцем склалися довірчі відносини

не викликає ніякого сумніву готовність та здатнвсть покупця виконати платіж

політичні економічні та правові уови в країні імпортера стабільні

міжнародному платіжному оберту країни імпортера не загрожують жорсткий валютний контроль та подібні обмеження .

В світовій практиці існує два основних варіанта інкасо :

документи проти платежа ( Інкасуючий банк може передати документи тільки за умови негайної оплати товару покупцем.

документи проти акцепта ( Інкасуючий банк передає документи проти акцепту трати платником ) . Продавець отримує право на товар раніше строку сплати за нього і набуває можливості продати товар і за виручені гроші виконати зобов'язання по оплаті трати. Таким чином продавець кредитує покупця на суму трати до момента сплати по ній. Однак на протязі строку дії тратти продавець несе ризик по неоплаті трати і тому , як правило експортери вимагають від імпортерів банківських гарантій по оплаті трат.

Процес розвитку операції документарного інкасо містить ,як правило у собі три фази :

Інкасове доручення продавця. Воно видається експортером своєму банку після відправки товару разом з документами , що засвідчують відправку товару , його страхування , проходження контролю якості та відповідності , а також митні документи та інші , що зумовлені контрактом та законодавством країн постачальника та покупця.

Пересилка документів банком-ремітентом інкасуючому банку. На цьому етапі банки , що приймають участь в розрахунках повинні перевірити документи на відповідність умовам угоди та діючій законодавчій базі .

Інкасування платежа та перевод виручки . Після перевірки документів інкасуючий банк виставляє їх покупцю , який здійснює платіж по них . Наступним кроком є перевод виручки експортеру. При інкасо “ документи проти акцепту “ продавець акцептує трату і передає її до свого банку чи банку -ремітету.

2.4 Акредитив.

2.4.1 Сутнісь акредитивних операцій та основні форми акредитиву

У відповідності з Уніфікованими правилами та звичаями акредитив - це угода за якою банк зобов'язується на прохання клієнта виконати оплату документів третій особі на користь якого відкритий акредитив , тобто бенефіцеару . У випадку застосування тратт банк зобов'язується виконати оплату , акцепт або нігоциацію тратти , що виставлена бенефіциаром. В залежності від обумовленості виплат з акредитива розрізняють документарний товарний акредитив , виплати з якого обумовлені наданням комерційних та фінансових документів ; та грошовий акредитив - іменний документ , який містить доручення про виплату грошей отримувачу при виконанні їм зазначених в акредитиві умов. В зовнішній торгівлі використовуються як правило документарні акредитиви . Ця форма розрахунків характерна активною участю банків і направлена на захист інтересів продавця , бо гарантує оплату товару . Треба зазначити , що в операціях з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу з документами , а не з товарами чи послугами до яких вони відносяться .

В світовій практиці у відповідності з Уніфікованими правилами та звичаями існує наступна класифікація акредитивів.

Види акредитивів за крітеріями забезпечення .Відзивний акредитив . Банк , що відкрив такий акредитив (банк-емітент) у будь-який час може його анулювати або змінити . Але як правило банк-емітент вдається до таких дій за наказом покупця . Отже очевидно , що використання такої форми платежа може бути доцільним , лише коли партнери по угоді давно знають один одного та сторона покупця викликає повну довіру в продавця . В усіх інших випадках рекомендується вдаватися до безвідзивного акредитиву. Слід зауважити , що акредитив , який не містить відомостей про те чи є він відзивним чи невідзивним вважається безвідзивним .