Суть, види та функції податків

На ранніх етапах розвитку Римської держави податкові механізми використовувалися винятково для фінансування воєнних дій. Громадяни Рима обкладалися податками у відповідності зі своїм статком на підставі заяви про свій майновий стан і родиний стан (прообраз декларації про доходи). Визначення суми податку (ценз) проводилося спеціально обраними чиновниками.

В ІV-ІІІ вв. до н.е. розвиток податкової системи привів до виникнення як загальнодержавних, так і місцевих (комунальних) податків. Однак єдиної податкової системи в той період не існувало й оподатковування окремих місцевостей визначалося лояльністю місцевого населення до метрополії, а також успіхами у військових заходах держави. У випадку переможних воєн податки знижувалися, а порію скасовувалися зовсім і замінялися винятково контрибуцією.

Розвиток державних інститутів Рима об'єктивно привело до проведення імператором Августом Октавіаном (63 року до н.е. - 14 року н.е. ) кардинальної податкової реформи, у результаті якої з'явився найперший загальний грошовий податок, так називаний "трибут". Контроль за оподатковуванням стали здійснювати спеціально створені фінансові установи. Основним податком держави виступив поземельний податок. Податками обкладалися також нерухомість, раби, худоба й інші цінності. Крім прямих з'явилися і непрямі податки, наприклад, податок з обороту - 1 %, податок з обороту при торгівлі рабами - 4 % і ін.

Вже в Римській імперії податки виконували не тільки фіскальну функцію, але і функцію регулятора тих чи інших економічних відносин.

Загальна ж кількість податкових платежів у Древньому Римі досягало більш 2000.

Наступні податкові системи в основному повторювали у видозміненому виді податкові системи стародавності.

Цікаво відзначити, що багато принципів визначення об'єктів оподатковування і підходи по встановленню тих чи інших податкових зборів збереглися до наших днів. Якщо порівнювати податкові системи Древнього Рима і сучасної України, то ряд платежів вражають своєю схожістю. (див. табл.. 1.1)

Таблиця 1.1

Порівняння систем оподаткування.

Древній Рим Україна

дорожнє митоподаток на користувачів автодоріг

податок на спадщинуподаток на майно, що переходить

у порядку спадкування

податок на вино, на пшеницю, на огірки, на милоакцизи на окремі групи товарів

мита ввізні і вивізнімита

збір на спорудження статуйподаток на рекламу

збори з повій, миловарів, торговцівліцензійні збори за право здійснення виду діяльності

збір на утримання банькомунальний податок

На щастя, Україна не успадкувала такі екзотичні римські податки як збір на золотий вінок для вираження цезарю вірнопідданньських почуттів, збір за ярлик для ослів чи збір за прикладання печатки. Цікаво відзначити, що відомий афоризм "Гроші не пахнуть" також зв'язаний з податками. Це фразу вимовив римський імператор Тит Флавій Веспасіан (9-79 р.м.), що ввів податок на відхожі місця. Так імператор відповів на запитання - навіщо ти береш податок за це.У Європі XVІ-XVІІ ст. розвиті податкові системи були відсутні. Повсюдно податкові платежі мали характер разових вилучень, причому періодично парламенти держав надавали правителям повноваження, в основному надзвичайні, по стягуванню тих чи інших видів податків. Збором податків займалися так називані відкупники, що викуповували встановлені податки в держави, вносячи суму податку в скарбницю цілком. Далі, заручившись державними повноваженнями і застосовуючи примус за допомогою помічників і суботкупщиків, відкупник здійснював збір податку з населення, з врахуванням свого прибутку, який де коли досягав однієї четвертої від ціни відкупу.