ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСІВ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Якщо AT функціонує недостатньо ефективно або навіть збитково, й при цьому спостерігається падіння курсу його акцій на фондовому ринку, що загрожує самому існуванню товариства, виникає необхідність тимчасового зменшення його статутного фонду, а рішення про це приймається загальними зборами AT.

Зменшення статутного фонду може бути здійснене за рахунок зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій, причому AT зобов'язане відшкодувати власнику акцій збитки, пов'язані із змінами статутного фонду. Товариство сплачує зі свого рахунку в банку, або готівкою з каси гроші акціонерам, вилучає акції і на цю суму зменшує статутний фонд. Але якщо в АТ створений достатнього розміру страховий (резервний) фонд, такий викуп може бути здійснений за рахунок цього фонду.

Перелічені особливості статутного капіталу властиві тільки для АТ, що ж стосується джерел коштів, які використовуються на формування статутних фондів, то вони є спільними для всіх підприємницьких структур. До таких джерел належать: частка майна державних підприємств, яка в процесі приватизації передається громадянам України безкоштовно, особисті збереження громадян України, частина коштів населення, яка знаходиться на банківських рахунках, кошти вітчизняних юридичних осіб, кошти іноземних юридичних і фізичних осіб, осіб без громадянства.

ТЕМА 4. ОПТИМІЗАЦІЯ СТРУКТУРИ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.Поняття капіталу підприємства та його структура.

2.Оптимізація структури активів підприємства.

1.Поняття капіталу підприємства та його структура.

Економічна ефективність роботи підприємства значною мірою залежить від структури капіталу, який знаходиться в його розпорядженні. Питання про роль капіталу в розвитку підприємства має давню історію. Дослідженням теорії капіталу займались А. Сміт, Д. Рікардо, Й. Шумпетер. Одні з них вважали, що капітал – це засоби виробництва, інші капіталом називали блага, гроші чи сподівані доходи від підприємництва.

Так, А.Сміт, досліджуючи теорію капіталу, вказує на матеріальну і грошову форму капіталу і виділяє останню. У своїй праці “Дослідження про природу та причини багатства народів” він дійшов висновку, що капітал являє собою сукупність речей (засобів виробництва), причому гроші є тільки формою руху капіталу, а сам капітал - це частина вартості суспільного продукту.

Досить цікавими є погляди Д.Рікардо на теорію капіталу. Він вважав, що капітал складається із благ і в процесі свого кругообороту він набирає грошової форми. Тут ще немає чіткого визначення суті капіталу, але можна розглядати капітал у грошовій формі як сукупність фінансових ресурсів підприємства.

Дж. С. Мілль і А. Маршалл характеризують категорію капіталу як сукупність речових факторів виробництва. Й.Шумпетер, розглядаючи приватну форму організації підприємництва, дає визначення капіталу “як важеля, котрий дає змогу підприємцю отримувати в повне розпорядження потрібні йому конкретні блага, не що інше, як засоби, що дають підприємцеві можливість використовувати ці блага для досягнення нової мети, а також орієнтувати виробництво в новому напрямку”. Він визначає капітал як “суму грошей та інших платіжних засобів, які в будь-який час можуть бути надані в розпорядження підприємця”.

Хоча зрозуміло, що в умовах інфляції чи в умовах функціонування командно-адміністративної системи, коли гроші не повністю виконують свої функції, наявність грошей на виробництві ще не означає можливість придбання конкретних благ. На підприємстві треба мати, крім грошей, ще й певні ліміти, фонди, які виділяються згідно з планом.В умовах командно-адміністративної системи категорія капіталу взагалі відхилялась, вважалося, що ця категорія притаманна тільки капіталістичному способу виробництва. Тому замість неї застосовувалась категорія “фонди” - основні фонди, оборотні фонди, позичковий фонд і т.ін. Недоліком такого трактування було те, що елементи фондів розглядались самостійно, незалежно від інших фондів, у той час як категорія капіталу виходить із єдності всіх його частин, зважаючи при цьому на відмінності всередині єдності. Наприклад, об’єктивно функціонує не позичковий фонд, а позичковий капітал, який є відокремленою частиною промислового капіталу, існує взаємодія з іншими частинами капіталу.