Валютна політика як основа валютного регулювання і контролю

Валютна політика кожної країни визначається політикою держав¬ного регулювання економіки загалом, ступенем втручання орга¬нів державної влади у валютно-кредитні та фінансові відносини. Валютна політика — це сукупність заходів, які здійснюються державою у сфері міжнародних валютних відносин відповідно до по¬точних (тактичних) та довгострокових (стратегічних) цілей країни. Уряд і Національний банк України здійснюють валютну політи¬ку відповідно до принципів загальної економічної політики України. Основною метою валютної політики Національного банку України як складової монетарної політики є стабілізація курсу національної грошової одиниці та збалансованість платіжного балансу країни.

Довгострокова валютна політика передбачає заходи, спрямова¬ні на забезпечення макроекономічної стабільності та створення умов довіри внутрішньої економіки й іноземного бізнесу до націо¬нальної валюти, стимулювання розвитку експорту, повернення в країну заробленої іноземної валюти тощо.

Завданням короткострокової валютної політики є забезпечення стабільного функціонування національної валютної системи, спри¬яння збалансованості платіжного балансу, гармонізації інтересів ек¬спортерів та імпортерів. Вона також передбачає:

поточне регулювання системи валютних обмежень та системи

економічних нормативів (зокрема, допуск нерезидентів на ринок

державних цінних паперів (ОВДП);

створення сприятливих умов для вкладів інвесторів (як націо¬нальних, так і іноземних) у національну економіку;

оперативне регулювання валютно-ринкової кон'юнктури за

допомогою валютних інтервенцій для зменшення спекулятивного

тиску на валютний ринок;

удосконалення правової та організаційної структури валют¬ного ринку;

здійснення жорсткого контролю за капітальними операціями

резидентів та нерезидентів на валютному ринку України;

удосконалення контролю за експортно-імпортними операція¬

ми через налагодження тіснішої взаємодії всіх органів валютного

контролю;

удосконалення міждержавних розрахунків та опрацювання

можливостей різноманітних форм інтеграції (зокрема створення

платіжних та валютних союзів);

проведення курсової політики, яка базується на цільових по¬казниках грошово-кредитної сфери;

удосконалення механізму курсоутворення відповідно до струк¬турних змін в економіці.