Обслуговування державного зовнішнього боргу

Державний зовнішній борг являє собою заборгованість за креди¬тами (позиками), залученими з іноземних джерел. Він виступає у вигляді зовнішніх фінансових зобов'язань держави перед нерези¬дентами. Тобто держава виконує роль позичальника або гаранта по¬гашення цих кредитів (позик) іншими позичальниками. Отже, до складу державного зовнішнього боргу входять:

прямий державний зовнішній борг, що формується через за¬лучення іноземних кредитів, безпосереднім позичальником за якими

є держава, та випуск державних цінних паперів у вигляді зовнішніх

державних позик. Обслуговування цієї частини зовнішнього держав¬ного боргу здійснюється за рахунок коштів державного бюджету;

умовний державний зовнішній борг, який формується за раху¬нок іноземних кредитів, залучених іншими позичальниками під дер¬жавні гарантії (гарантований державою борг). Відповідальність що¬

до обслуговування цих кредитів несе безпосередній позичальник,

який самостійно погашає іноземні кредити за рахунок власних кош¬тів, тому фінансові зобов'язання держави щодо погашення таких

кредитів мають умовний характер. Але у разі невиконання безпосе¬реднім позичальником своїх боргових зобов'язань перед нерези¬дентом згідно з умовами угоди про позичання набуває чинності

державна гарантія щодо виконання платежів на користь іноземного

кредитора. У такому разі умовні державні фінансові зобов'язання

стають прямими.

Державний зовнішній борг разом з приватним негарантованим дер¬жавою зовнішнім боргом створюють валовий зовнішній борг країни.

Обслуговування зовнішнього боргу є одним з елементів процесу управління зовнішнім боргом країни. Вироблення ефективної стра¬тегії управління зовнішнім боргом, зокрема державним зовнішнім боргом, особливо в умовах його швидкого зростання, є багатогран¬ною проблемою. Розв'язання цієї проблеми потребує узгодженої взаємодії всіх відомств та установ, що відповідають за здійснення процесу управління на всіх його етапах: від вироблення стратегій зовнішнього запозичення, обслуговування накопиченого зовнішньо¬го боргу до моніторингу, аналізу і прогнозування обсягів зовніш¬нього боргу, спроможності країни забезпечити майбутні платежі з його обслуговування та оцінки механізму впливу зовнішнього запо¬зичення на макроекономічну ситуацію в країні.

Зважаючи на це, під час розгляду питання обслуговування дер¬жавного зовнішнього боргу необхідно виділити два аспекти:

— перший будується на бюджетному підході, тобто з погляду за¬безпечення своєчасності виплат за зовнішніми борговими зобов'язаннями держави. В основі цього підходу лежить облік і контроль усіх державних зовнішніх зобов'язань, як прямих, так і умовних, та операцій щодо обслуговування державного зовнішнього боргу;

— другий пов'язаний з тим, що державний зовнішній борг роз¬глядається як невід'ємна частина валового зовнішнього боргу краї¬ни, управління яким є одним із найважливіших елементів економіч¬ної політики держави. Раціональна макроекономічна політика та ефективне управління зовнішнім боргом при цьому розглядаються як взаємозв'язані процеси.

Питання зовнішнього запозичення та зовнішнього боргу, його ут¬ворення та обслуговування є предметом законодавчого регулювання.

Як правило, управління та обслуговування державного зовніш¬нього боргу здійснює міністерство фінансів країни-позичальника або спеціально визначена для цієї мети державна установа в межах покладених на них повноважень і в законодавчо визначеному поряд¬ку. Це зумовлено тим, що обслуговування прямого державного зов¬нішнього боргу здійснюється за рахунок коштів державного бюдже¬ту і є складовою бюджетного процесу.