Правові підстави та практичні рекомендації по застосуванню співробітниками податкової міліції заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, імітаційних, сигнальних засобів та засобів зв’язку

До першої категорії слід відносити осіб жіночої статі, які за об’єктивними ознаками сприймаються працівником міліції як вагітні.

До осіб похилого віку належать особи, які сприймаються працівником міліції такими, що внаслідок вікових змін неспроможні створювати небезпеку для життя та здоров’я громадян і працівників міліції.

Особами з явними ознаками інвалідності є такі, які внаслідок відсутності або ушкодження будь-якого органа, втрати його функцій не можуть створювати небезпеку для життя і здоров’я громадян.

Закон не роз’яснює, яких громадян слід вважати малолітніми. Враховуючи процеси, що прискорюють розвиток молоді, особами, що через малолітній вік не можуть створювати небезпеку для життя і здоров’я, вважаються такі, що сприймаються працівником міліції як особи, які не досягли 14-річного віку.

Застосування сили до цих осіб може бути здійснено в таких випадках:

1) вчинення нападу із застосуванням зброї або групового нападу (тобто коли нападаючих не менш як двоє); 2) вчинення збройного опору. Виконання покладених на міліцію обов’язків із застосуванням сили допускається тільки в тих випадках, коли ненасильницькі заходи вичерпані і не принесли позитивного результату або коли обставини свідчать про те, що ненасильницькі методи не дадуть позитивного результату.

Спричинення тілесних ушкоджень та заподіяння смерті не є метою застосування сили. Метою її застосування повинно бути припинення злочинного посягання, затримання особи, яка його вчинила або попередження шкідливих наслідків, що загрожують життю чи здоров’ю громадян.

У випадках, коли ситуація все ж таки примушує працівника міліції діяти силовими методами, він повинен прагнути, в міру можливого, припинити посягання або провести затримання шляхом спричинення майнової, а не фізичної шкоди.

Коли працівник міліції змушений стріляти по людині, він повинен прагнути зберегти їй життя.

У той же час при наявності підстав застосування сили допускається спричиненням особі, яка затримується, будь-якої шкоди, аж до позбавлення її життя.

Тому працівник міліції, який застосував, наприклад, вогнепальну зброю (з дотриманням усіх інших вимог закону) і прагнув, але не зміг уникнути смерті особи ( наприклад, стріляв по ногах, але попав у життєво важливий орган) не несе за це ніякої юридичної відповідальності.

Мінімум можливості спричинення шкоди – це така мінімальна шкода, без якої виконання покладених на міліцію завдань є неможливим. У деяких випадках спричинення смерті і буде тією мінімальною шкодою, яка може запобігти більш серйозним наслідкам. Так, працівник міліції не буде нести відповідальність за вбивство з табельної зброї злочинця, який погрожує розправою заложнику або вибухом гранати, що знаходиться в його руці.

Працівник податкової міліції зобов’язаний у випадках, коли він спричинив шкоду громадянину, подати йому необхідну допомогу. Мова йде, в першу чергу, про подання долікарської допомоги. Вона може бути виражена в зупинці кровотечі, виклику швидкої медичної допомоги або доставлянні особи, що постраждала, до медичної установи.Допомога повинна бути подана всім особам, які постраждали від застосування сили (тим, що посягають, затримуються, стороннім особам), незалежно від того, правомірно чи неправомірно була застосована сила. Ненадання допомоги працівником міліції таким особам тягне за собою дисциплінарну або кримінальну відповідальність відповідно до ст.112 КК України.

Разом з тим, подаючи допомогу особам, що посягали або затримуються, працівник міліції повинен додержуватися заходів безпеки з тим, щоб він зміг попередити раптовий напад з їх боку. Необхідно оглянути їх одяг та речі, вилучити зброю та предмети, що можуть бути використані в якості зброї.