Правові підстави та практичні рекомендації по застосуванню співробітниками податкової міліції заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, імітаційних, сигнальних засобів та засобів зв’язку

У тексті “Кодексу поведінки…” вказано мету, задля досягнення якої може бути застосована сила: 1) попередження злочинів; 2) проведення правомірного затримання правопорушників або осіб, які запідозрені в скоєні правопорушення, або допомога в такому затримані. Підкреслюється, що не може бути застосована сила, що перевищує необхідні для цієї мети межі. силою, що перевищує необхідну для виконання завдань міліції межу, слід визнати таку, що завдала особі, яку затримують, шкоду, явно нерозмірну з небезпечністю посягання та обстановкою захисту.

Щоб застосування сили було правомірним, необхідна наявність правової та фактичної підстав застосування сили, взятих у їх сукупності.

Правова підстава – це наявність складу правопорушення у діях особи, а фактична – необхідність негайного його припинення із застосуванням сили.

Працівник міліції не буде нести відповідальності, передбаченої кримінальним законодавством, за нанесення шкоди особі, якщо його дії по застосуванню сили відповідали вимогам законодавства, що регламентує дії в стані необхідної оборони (ст.15 КК України). Для цього необхідно:

– щоб посягання було суспільно небезпечним, тобто таким, що стосується інтересів, які охороняються законом;

– посягання повинно бути наявним, тобто відбуватися в межах якогось часу. Воно починається з безпосередньої реальної загрози його виконання і закінчується в ту хвилину, коли перервано захистом або припинене самою особою, яка посягає;

– посягання має бути дійсним, тобто існуючим об’єктивно, а не тільки в уяві того, хто захищається;

– шкода повинна задаватися тільки тому, хто посягає або затримується, а не стороннім особам;– оборона допускається тільки у випадках, коли треба захистити інтереси громадян, суспільства або держави;

– захист не повинен перевищувати меж необхідної оборони.

До необхідної оборони прирівнюються дії по затриманню особи, яка вчинила напад, і доставляння її відповідним органам влади.

Співробітник міліції попереджує особу, проти якої має намір застосувати силу, коли вважає, що обстановка дозволяє це зробити без шкоди для досягнення мети застосування сили.

Попередження про намір застосування сили подається голосом. Оголення вогнепальної зброї є попередженням про застосування її на ураження правопорушника (ст.151) і не вимагає будь-якого додаткового попередження (пострілом вгору, голосом).

Попереджуючи про застосування сили, працівник міліції повинен, якщо дозволяють обставини, дати особі, яка посягає, час для виконання його вимог.

У випадку безпосередньої загрози життю та здоров’ю громадян ( тобто такої, яка може перерости у посягання на їх життя та здоров’я) сила застосовується без попередження.

Попередження не робиться і тоді, коли внаслідок невчасного застосування або незастосування сили можуть настати тяжкі наслідки (загибель людей, вибух, пожежа, катастрофа на залізничному транспорті). У таких випадках злочинець не може усвідомлювати, що його злочинні дії можуть бути припинені з нанесенням йому шкоди, аж до заподіяння йому смерті.

Норма, що закріплена в ч. 3 ст. 12, забороняє працівникам міліції застосовувати силу проти окремих категорій осіб, крім випадків групового або озброєного нападу з їх боку.

До таких осіб закон відносить: 1) жінок з явними ознаками вагітності; 2) осіб похилого віку 3) осіб з явними ознаками інвалідності; 4) малолітніх.