Операції комерційних банків на фондовому ринку

1.Прийому від інвесторів внесків в капітал кредитних організацій належними інвесторам матеріальними активами, які можуть використовуватися в діяльності організації.

2.Продажу акцій за гривні та валюту.

3.Переоформлення внесених раніше паїв в акції.

4.Капіталізації інших власних коштів з розподілом відповідної кількості акцій серед акціонерів або працівників комерційного банку за рахунок:

коштів резервного фонду;

коштів, отриманих банком від продажу акцій їх першим власником понад номінальної вартості;

коштів, отриманих в результаті переоцінки основних засобів комерційних банків;

залишків фондів економічного стимулювання за підсумками року;

основних засобів;

коштів від переоцінки валютної частини власних коштів в розмірі 50% кредитного залишку на кінець звітного року;

дивідендів, нарахованих, але не виплачених акціонерам банку. Ці кошти використовуються на капіталізацію за згодою акціонерів після сплати податків в бюджет;

нерозподіленого прибутку за підсумками попереднього року;

5.Заміни на раніше випущені банком конвертовані облігації та інші цінні папери – згідно з умовами їх випуску та діючим законодавством. [5, c.242]

До торгових операцій з цінними паперами відносять операції по купівлі–продажу цінних паперів від імені або за дорученням клієнта, а також за рахунок комерційного банку з метою подальшого перепродажу.

До трастових операцій комерційних банків з цінними паперами належать:

розпорядження спадщиною: отримати рішення суду, зібрати і зробити безпечними активи спадщини, сплачувати адміністративні витрати, розраховуватися за боргами, сплачувати податки, розділити майно, яке залишилося, особові послуги членам сім’ї;операції по довіреності і в зв’язку з опікою: володіння і розпорядження майном в інтересах довірителя.

До агентських послуг можна віднести: збереження активів, управління власністю і юридичне обслуговування (без передачі права власності).

Згідно вимог пункту 3.1.1 Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами комерційних банків загальний балансовий портфель цінних паперів повинен розбиватися на портфель цінних паперів на продаж та портфель цінних паперів на інвестиції. Віднесення тієї чи іншої групи цінних паперів до відповідного портфелю є дуже важливим для банківського нагляду і залежить від ряду факторів. Одним з цих факторів є намір банку щодо групи цінних паперів. Намір - це первісне бажання банку в момент придбання цінних паперів щодо напрямів їх подальшого використання. Відповідно до цього фактору портфель банку на продаж повинен включати ті групи цінних паперів, що були придбані банком з метою подальшого перепродажу і отримання торгівельного (спекулятивного, або арбітражного) доходу від різниці між ціною продажу та ціною купівлі. Під час знаходження таких груп цінних паперів в портфелі на продаж вони можуть принести дивідендний або процентний дохід, який повинен вважатися додатковим. З іншого боку, портфель банку на інвестиції повинен включати ті групи цінних паперів, що були придбані банком з метою утримання до настання строку їх погашення (для безстрокових цінних паперів - довічно) і отримання дивідендного або процентного доходу.