Фінанси акціонерних товариств
іншої корпорації.
Якщо метою інвестиції є здобуття впливу або контролю, то купуються прості акції, бо вони мають право голосу.
Головною характеристикою взаємовідносин між інвестором та компанією, в яку вкладається капітал, є те, що компанія-інвестор може мати значний вплив і контроль за операційною й фінансовою політикою іншої компанії. Вплив і контроль залежать від кількості акцій із правом голосу, якими володіє компанія-інвестор у порівнянні із загальною кількістю випущених акцій компанії, в яку вкладається капітал.
Існує три методи оцінки й управління акціонерним капіталом залежно від рівня власності:
метод вартості застосовується, якщо компанія-інвестор не має значного впливу (володіє менше ніж 20% акцій);
пайовий метод — при значному впливі (від 20% до 50% акцій);
метод консолідованої звітності — при повному контролі (понад 50% випущених акцій із правом голосу).
Пайовий метод повинен використовуватися тоді, коли має місце значний вплив (але не контроль). Пайовий метод визнає пропорційну частку відображеного у звіті прибутку компанії, в яку вкладається капітал, як дохід інвестора. Дивіденди компанії, в котру вкладається капітал, розглядаються як повернення частини інвестицій. Коли компанія, в яку вкладається капітал, звітує про дохід, компанія-інвестор реєструє свою процентну частку (тобто пай) від доходу.
Метод вартості вкладеного капіталу визначає лише дивіденди, отримані інвестором, як дохід але дивіденди можуть бути не пов'язані з доходами компанії, в яку вкладається капітал за звітний період. Пайовий метод не має такої вади, проте він не відображає економічного впливу ринкових змін на інвестиційні акції. Вплив таких ринкових змін дуже важливий для інвестора.
Метод консолідованої фінансової звітності застосовується, якщо компанія інвестор володіє 50% простих акцій іншої компанії. Саме така ситуація виникає у вітчизняних акціонерних промислових підприємств з іноземними інвестиціями.Іноземні інвестори, як правило, викуповують понад 50% випущених простих акцій із правом голосу, щоб мати повний контроль над підприємством. Нині практично відсутня чітка інвестиційна політика держави тому іноземний інвестор для зменшення ризику викуповує контрольний пакет акцій підприємства.
Цільові інвестиції, коли іноземна компанія проводить інвестиційні вливання в конкретне підприємство, ефективніші, ніж міжнародні кредити на державному рівні. Сьогодні іноземні інвестиції надходять із 83 країн світу. Лідерами є компанії СІЛА, Німеччини, Великобританії, Нідерландів та Бельгії. Найпривабливішими для іноземних інвесторів є такі галузі, як машинобудування, харчова та переробна промисловість (зокрема пивкомбінати).
3.2. Проблеми залучення інвестицій для формування капіталу акціонерних товариств
Оздоровлення економіки України потребує інвестування значного капіталу у пріоритетні галузі виробництва. Фінансування інвестиційних проектів звичайно триває кілька років, а прибуток інвестиції почнуть приносити лише після введення об’єктів в дію.
Структурно-інноваційна перебудова економіки потребує створення спритяливого інвестиційного клімату, становлення фондового ринку, удосконалення фінансово-кредитної системи, реформування відносин власності та прискорення процесу приватизації, що безперечно повинно призвести до активізації інвестиційного процесу, особливо в пріоритетних напрямках.
Існує багато шляхів залучення іноземного капіталу для інвестування економіки країни. Найважливіші з них:
прямі інвестиції через створення підприємств з іноземним капіталом, в
тому числі спільних підприємств;