Санація із залученням коштів власників підприємства

Великі акціонери, які мають фінансові можливості для збільшення свого пакета акцій та розширення впливу на діяльність підприємства. схилятимуться до високого курсу емісії. Високий курс ускладнює ви­користання малими акціонерами своїх переважних прав і стимулює ї\ продати ці права. Це дає змогу великим акціонерам придбати біль­шість акцій нової емісії. Водночас, як уже згадувалось, надто високий курс емісії може ускладнити розміщення всієї емісії.

Коли рішенням загальних зборів акціонерів не передбачено пе­реважних прав на купівлю нових акцій, то старі акціонери можуть уникнути збитків лише в тому разі, якщо курс емісії нових акцій бу­де встановлено на рівні біржового курсу старих1.

У разі збільшення номінальної вартості акцій статутний фонд збільшується за рахунок таких джерел:

• додаткові внески власників корпоративних прав підприємства2;

• індексація основних фондів.

За збільшення статутного фонду таким способом кожен з акціо­нерів може здійснити доплату до визначеного рівня нової номіналь­ної вартості акцій. Якщо акціонер відмовився від доплати, емітент зобов'язаний запропонувати акціонеру викупити його акції.

У разі, коли акціонер не здійснив доплати за акції і не прийняв пропозиції емітента щодо викупу належних йому акцій, він отримує акції нової номінальної вартості у кількості, яка визначається ділен­ням загальної номінальної вартості акцій, що належать акціонеру, на нову номінальну вартість акцій. При цьому нова номінальна вар­тість акцій має бути визначена так, щоб забезпечити виконання умови неподільності акцій та здійснення обміну акцій, які належать акціонерові, на цілу кількість акцій нової номінальної вартості.

За збільшення статутного фонду обміном облігацій існуючої но­мінальної вартості на акції цього емітента статутний фонд збіль­шується на загальну номінальну вартість облігацій, що обмінюють­ся на акції. У даному разі номінальна вартість облігацій, умовами випуску яких передбачається обмін на акції, має дорівнювати номі­нальній вартості акцій.Метод збільшення статутного фонду обміном облігацій на акції пов'язаний, передовсім, з облігаціями конверсійного займу. У зару­біжній науково-практичній літературі з питань санації конверсійні облігації характеризуються як особливо придатний санаційний інст­румент. Це є однією з форм кредитування санації власниками та кредиторами підприємства.

Такий метод залучення капіталу пов'язаний із випуском підпри­ємством іменних облігацій, які згодом можна обміняти на звичайні акції підприємства. Конверсійні облігації дають можливість заінте­ресувати інвестора в наданні фінансових ресурсів, якщо він не ризи­кує придбати звичайні акції. Вкладаючи засоби в конверсійні облі­гації, інвестор досягає подвійної мети: з одного боку — відносної безпеки вкладень (у разі банкрутства підприємства претензії влас­ників облігацій задовольнятимуться в одній черзі з іншими креди­торами), з іншого — можливості збільшення капіталу, яку дають звичайні акції. У даному разі інвестори дають згоду на одержання нижчого відсотка за конверсійними облігаціями, заради можливості обміняти їх на звичайні акції в майбутньому.

Конверсійні облігації, як правило, випускаються великими під­приємствами на строк від 5 до 10-ти років. Ринкова ціна конверсій­них облігацій визначається їх інвестиційною вартістю та ціною зви­чайних акцій, вибраних для конверсії. У повідомленні про емісію конверсійних облігацій слід указати:

• пропорції обміну (коефіцієнт конверсії);

• строки конверсії;

• необхідність, порядок та розмір доплат.

Доплати відображають рівень підвищення ринкової ціни акцій та стимулюють проведення більш ранньої конверсії. Конверсія еконо­мічно виправдана тоді, коли курс конверсії (вартість облігацій плюс доплати) нижча за біржовий курс акцій. Емісія конверсійних облі­гацій не повинна перевищувати 25% розміру оплаченого статутного фонду підприємства.