Характеристика складу і структури видатків зведеного державного бюджету україни. фактори, що впливають на їх зміну

Інші

3,0

2,9

6,8

Усього

100

100

100

Динаміка соціальних видатків із місцевих бюджетів України упродовж 1992-2004 рр. відображена за допомогою рис. 1 Абсолютні розміри видатків на освіту збільшилися у 2004 р. у порівнянні з 1992 р. у 2,2 разу, на охорону здоров’я – у 1,9 ра­зу, соціальний захист та соціальне забезпечення населення – у 1,1 разу, на утримання інших закладів соціально-культурної сфери (крім освіти та охорони здоров’я) – у 1,9 разу.

Закон України "Про бюджетну систему України" визна­чив лише основні напрямки використання коштів місцевих бюджетів. Крім того, він встановив, що розмежування видів видатків між окремими бюджетами, які входять до складу Ав­тономної Республіки Крим. областей, міст Києва та Севасто­поля повинно проводитися, відповідно. Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст Києва та Севастополя) радами народних депутатів і районни­ми та міськими (міст з районним поділом) радами народних депутатів. Відсутність законодавче встановленого деталізова­ного переліку видатків за кожним видом місцевих бюджетів, з одного боку, і право самостійного розмежування видатків між бюджетами органами місцевого самоврядування, з вели­кими можливостями для суб’єктивізму, – з іншого, не сприя­ли встановленню єдиного підходу щодо вирішення цього зав­дання в межах усієї бюджетної системи України. Перелік видатків місцевих бюджетів змінювався, він також не був пов­ною мірою уніфікованим у розрізі видів місцевих бюджетів.

Як підтвердив досвід останніх років в Україні давно на­зріла проблема чіткого розмежування видатків між бюджетами всіх рівнів і видів. Необхідність вирішення цього складного завдання зумовлена зокрема:

існуванням достатньо великої кількості видів місцевих бюджетів (республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, міські міст Києва та Севасто­поля, районні в містах, селищні, сільські бюджети), видатки яких повинні бути розмежовані;

розширенням повноважень і, відповідно, збільшенням переліку видатків місцевих бюджетів;

розподілом видатків місцевих бюджетів на поточні та видатки розвитку;

виокремленням видатків, пов’язаних з виконанням власних і делегованих повноважень;

необхідністю забезпечення цільового й ефективного витрачання бюджетних коштів;

усуненням дублювання у фінансуванні видатків з бюд­жетів різних видів;

забезпеченням стабільності у розподілі видатків місце­вих бюджетів;

припиненням практики зміни джерел фінансування ок­ремих потреб.

Список використаної літератури