ФІНАНСОВІ МЕТОДИ ЗБІЛЬШЕННЯ КАПІТАЛУ

управління в умовах динамічного зовнішнього середовища;

управління в умовах кризової ситуації.

В умовах трансформації економіки України управління фінансовою ста­лістю можна вважати управлінням в умовах кризової ситуації.

Таким чином, стратегія управління фінансовою сталістю повинна відпо­відати вимогам антикризового управління фінансами підприємства і перед­бачати раціоналізацію обороту обігових коштів та оптимізацію структури джерел їхнього фінансування; забезпечення своєчасного оновлення позаобо­ротних активів і високу ефективність їхнього використання; вибір та реаліза­цію найефективніших шляхів розширення обсягів активів для забезпечення основних напрямків розвитку; забезпечення необхідного рівня самофінансу­вання свого виробничого розвитку за рахунок прибутку, оптимізації подат­кових платежів, ефективної амортизаційної політики; забезпечення найефек­тивніших умов і форм залучення позикових коштів у відповідності з потре­бами підприємства.

Ефективність стратегічного управління фінансовою сталістю багато у чо­му залежить від використання захисних механізмів, серед яких хочемо виді­лити профілактичні заходи та систему внутрішнього страхування. Профілак­тика ризику зниження фінансової сталості повинна проводитись у чотирьох напрямках: уникнення, мінімізація, диверсифікація, лімітування. Уникнення ризику зниження фінансової сталості підприємства можливе лише за раху­нок: відмови від здійснення фінансових операцій, рівень ризику за якими надзвичайно високий і не відповідає критеріям ефективної фінансової полі­тики підприємства; зниження питомої ваги позичкових фінансових ресурсів у господарському обороті; підвищення рівня ліквідності активів шляхом збільшення питомої ваги оборотних активів.

У тих випадках, коли не можна взагалі уникнути ризику зниження рівня фінансової сталості підприємства, його мінімізація досягається шляхом от­римання від контрагентів певних гарантій при наданні їм комерційного кре­диту та скороченні переліку форс-мажорних обставин у контрактах із покуп­цями готової продукції, що дасть можливість, у свою чергу, суттєво знизити ризик виникнення безнадійної дебіторської заборгованості.

Диверсифікація ризику зниження фінансової сталості підприємства мо­же реалізуватися шляхом диверсифікації:

портфеля цінних паперів;

валютного портфеля за рахунок вибору для проведення зовнішньо­економічних операцій кількох видів валют;

депозитного портфеля за рахунок розміщення великих сум тимчасово вільних коштів на депозитне зберігання у кількох банках при збереженні умов їхнього розміщення.

За рахунок встановлення відповідних фінансових нормативів можна здійснювати лімітування ризику зниження фінансової сталості підприємства. Вони, наприклад, можуть включати:

мінімальну частку (%) високоліквідних активів у складі майна під­приємства;

граничний рівень (%) позикових коштів у господарському обороті;

максимальний розмір депозитного вкладу, розміщеного в одному банку.

Розглянувши принципові ознаки профілактичних заходів, спрямованих на зниження ризику втрати фінансової сталості, хочемо зауважити, що вони можуть суттєво вплинути на ймовірність його виникнення, але не можуть повністю нейтралізувати його. Тому підприємствам, на нашу думку, слід узя­ти на себе функцію страхування ризику зниження фінансової сталості.

Система заходів внутрішнього страхування ризиків зниження фінансової сталості забезпечить нейтралізацію негативних явищ у процесі економічного розвитку підприємства. Розглянемо основні можливі напрямки внутрішнього страхування ризиків зниження фінансової сталості підприємства:1. Резервування частини фінансових ресурсів для забезпечення подо­лання негативних фінансових наслідків. Таке резервування фінансових ре­сурсів повинно здійснюватися у вигляді: