Лізингові операції в спектрі послуг кредитно-фінансових інститутів
Угорщина першою у Східній Європі зуміла подолати економічні стереотипи щодо промислового лізингу. Лізинг почав розвиватися в Угорщині в кінці 70-х років внаслідок звуження джерел фінансування існуючих новостворених виробництв. Державні кредитні організації в той час знаходилися удосить скрутному фінансовому становищі, а деякі підприємства, навпаки, мали досить велику економічну самостійність і значні заощадження як грошові, так і матеріально-технічні.
В Угорщині розроблено програму сприяння розвиткулізингу шляхом надання пільгових кредитів на подібні операції та преференційного митного режиму. У рамках даної програми для фінансування лізингу передбачається протягом 5 років виділити 0,5 млрд. доларів. Спеціальне законодавство по лізингу було розроблено в Угорщині в 1982-1985 роках. Воно регулює діяльність, пов’язану з лізингом, і насамперед з імпортно-лізинговими операціями. В останні роки лізинговою діяльністю в Угорщині займаються спільні підприємства: зареєстровано більш як 200 лізингових операцій, причому більша частина з них з фірмами західноєвропейських країн.Серед угорських лізингових спільних підприємств найбільш відомою є компанія «ЦВАГ-Лізинг», яка є дочірньою фірмою австрійського банку «Central Wechel und Kredit AG».
Польща в умовах сучасних економічних труднощів вбачає в лізингу один з шляхів поліпшення своїх фінансових справ.
За останні декілька років у Польщі з’явилися десятки малих підприємств і організацій, які займаються в основному оперативним лізингом. Висока віддача від таких внутрі- та зовнішньоекономічних операцій стимулює подальше зростання активності у сфері лізингу.
Для України розвиток лізингу – шлях до одержання інвестицій, необхідних для піднесення економіки.Довгий час банки не приділяли належної уваги ані стратегічному плануванню, ані, тим більш, маркетингу, ориентируючись в своїй діяльності на застарілі традиційні банківські засоби і прийоми роботи. Аж до середини 80-х років банки практично не займалися рекламою своєї діяльності. До кінця цього періоду була проведена рекламна кампанія, метою якої була популяризация банківської діяльності. Лише в 90-е роки різноманітні банки серйозно взялися за рекламу своїх установ і їхньої діяльності. Саме в цей час стало можливим говорити про маркетинг окремих банківських послуг. Зараз банківський маркетінг став більш агресивним.
Сучасна ситуація характеризується посиленою увагою банків до проблем маркетінгу. В основі цього процесу лежать дві тенденції, характерні для світової економіки: интернационалізация банківських інститутів, продуктів і послуг і дерегулювання фінансових ринків. В результаті интернационалізации і дерегулювання фінансові послуги і продукти стали однотиповими у всьому світі. І як наслідок цього, значно зросла конкуренція між банками. Підсилення конкуренції призвело до скорочення прибутків банків. Для подолання невпевненості і скорочення ризиків банки активно вдаються до розробок маркетінгових стратегій. В зарубіжній практиці досить чітко закріпилося визначення банківського маркетінгу як інструменту проведення в життя глобальної стратегії орієнтації на споживача.
Банківський маркетінг включає рішення наступних задач;
1. Встановлення існуючих і потенційних ринків банківських послуг;
2. Вибір конкретних ринків і встановлення потреб замовника;
3. Встановлення мети для розвитку існуючих і нових видів послуг;
4. Впровадження нових видів послуг в практику і контроль банку за реалізацією програм впровадження.
Для вивчення ринків банківських послуг і їх потенційних споживачів банки використовують традиційні прийоми промислового маркетінгу, такі, як типологізация і сегментація. Типологізация припускає виявлення груп споживачів на основі соціологічних характеристик. Мета сегментації -- визначити відношення окремих груп споживачів до конкретного виду послуг. Завдяки розподілу ринку на сегменти банки одержують можливість регулювати пропозицію послуг у відповідності з споживачами ринків. Сегментацию ринку банки можуть виробляти по двом принципам:
- по продуктовому (ринок кредитних послуг, ринок операційних послуг, ринок інвестиційних послуг, ринок траст-послуг) і по клієнтському (володарі нерухомості, корпорації, урядове ринок, клієнти траст-відділів) Сегментація ринку -- складний і трудомісткий процес, вона вимагає великого досвіду, знань і практики продажу банківських послуг. Вона не повинна зводиться до аналізу груп споживачів, що не приносять практичних результатів у справі просування банківських послуг. Стратегія маркетінгу -- це вибір найкращих шляхів досягнення мети банку за допомогою маркетінгу. Практично всі банки мають свою маркетингову стратегію, але далеко не у кожного банку вона приймає офіційні форми, чітко формулюється і доводиться до всіх рівнів. Стратегія банку повинна давати відповіді на наступні питання: як банк збирається досягнути мети? Які послуги він збирається запропонувати ринку? Найважливішим оперативним чинником успіху банківської діяльності є стратегія витрат, лінія на економію витрат праці, зниження собівартості банківських послуг. Як не дивно, але українські банки здедільш не знають, за скільки слід продавати свої послуги. Прейскурант цін на банківські послуги існує, але він носить незавершений характер, восновному не відображає дійсних витрат банку. Сам банк може не володіти інформацією, скільки коштує йому та або інша операція.