Економічний аналіз

1. Визначити допустимий рівень забруднення ряду країн, як промислове розвинених, так і таких, що розвиваються. Який рівень рекомендує Всесвітня організація охорони здоров'я?

2. Оцінити серйозність екологічних наслідків, які треба включити під час розглядання проекту. Чи загрожують вони життю (наприклад, отруєння ртуттю), здоров'ю (пил та аерозолі) чи просто викликають подразнення (рівні шуму)?

3. Оцінити вплив найменш витратного варіанта контролю на фінансову віддачу проекту. Якщо вибір позбавляє проект рен¬табельності, треба переглянути рішення - ухвалити проект або виключити екологічні наслідки. Можливо, варто знизити вимо¬ги або відмовитися від проекту. Чи можна винести уроки з досвіду інших країн з подібними проблемами?

4. Визначити можливість компромісного рішення, яке звело б до мінімуму екологічну шкоду і водночас дозволило здійснити цей або альтернативний проект.Отже, ефективність витрат - знаряддя сильне, але вимагає обережності. Надмірно жорсткі вимоги можуть обернутися вит¬ратами, що зроблять проект неможливим, а це розкіш, яку не ко¬жен може собі дозволити. Якщо цей вид аналізу застосовувати розумно, можна забезпечити екологічний захист за помірною ціною, не згортаючи при цьому діяльності по розвитку.

Оцінка превентивних витрат Мінімальні вимоги окремих осіб до якості довколишнього середовища можна оцінити з їх готовності витратитися на зниження шкід¬ливих впливів на них самих чи на екологію. Цей підхід відомий як методика "превентивних витрат" або "ви¬трат на зниження". Він дає мінімальну оцінку, виходячи з двох факторів: фактичні витрати можуть бути обмежені доходами, і навіть після превентивних витрат споживач матиме вигоду. При ;і тому, що методика ефективності витрат вивчає прямі витрати на | задоволення певних вимог, підхід превентивних витрат | досліджує фактичні витрати задля визначення тієї ваги, якої | люди надають певним екологічним наслідкам.

Теоретично вважається, що раціональна людина витрача¬ється на зниження наслідків, якщо:

N > NN+E

або

(N-NN) = Е

де N - вихідний рівень можливої шкоди, NN - знижений рівень можливої шкоди, Е - витрати на зниження.

Попит на зниження екологічної шкоди можна розглядати як сурогат вимоги повного захисту довколишнього середовища. Ін¬шими словами, готовність витрачатися на зниження негативних екологічних наслідків можна розглядати як мінімальну оцінку людиною вигід від певного рівня якості довколишнього середо¬вища.

Очевидно, що люди витрачатимуть свої власні ресурси лише тоді, коли їхня суб'єктивна оцінка вигід, принаймні, не нижча витрат. Тим самим, спостережуваний розподіл ресурсів дає опо¬середковану міру вигід, як вони сприймаються людиною. Втім, готовність людини витрачатися обмежена її можливостями до¬ходу чи багатства. Таким чином, ця міра визначає лише нижню межу одержуваних вигід.

Припущення, закладені у застосуванні цього виду аналізу, наступні:

1) існують точні дані про величину витрат на зниження;

2) з цими витратами не пов'язані вторинні вигоди. Деякі проекти також пов'язані з екологічними наслідками, які можна оцінити, використовуючи цей підхід. Так, у проектах осушування грунтів у західних регіонах України придатна для застосування методика превентивних витрат як частина аналізу вигід і витрат проекту. Проекти мають на меті створення дрена¬жу для сільськогосподарських угідь, щоб уникнути затоплення і пов'язаної з цим шкоди. Вартість шкоди для предметів домаш¬нього господарства в традиційно затоплюваних зонах має бути виключена з вихідної оцінки проекту, оскільки у населення зви¬чайно є час для того, щоб ужити заходів щодо запобігання шко¬ди цим предметам. Проте населення має справжні витрати як че¬рез шкоду від затоплення, так і на згадані превентивні заходи. Отже добровільні витрати населення можна використати як мінімальну оцінку суб'єктивної цінності для населення вигід від запобігання затопленню в даній місцевості.