Економічний розвиток країн світу в ХІХ - на початку ХХ ст

- фабрично-заводське обладнання було застарілим;

- французькі капітали експортувалися і становили 30% світових інвестицій. У 1908 р. у французьку промисловість було вкладено 9,5 млрд. франків, в облігації та закордонні цінні папери - 104,4 млрд. франків;

- відсталою була структура французької економіки. Скорочувалася металургійна, вугільна промисловість, успішно розвивалася легка;

- гострі проблеми мали місце в сільському господарстві, що стримувало розвиток економіки: роздрібненість сільських господарств і низький їх технічний рівень. Непосильною для французького с/г виявилася конкуренція американського зерна.

Перед І світовою війною Франція залишалася аграрно-індустріальною країною.

В Японії перехід до індустріального суспільства відбувся пізніше, ніж в США і країнах Західної Європи. Японія була типовою аграрною країною з феодальним укладом господарювання. Політично країна була роздроблена, селяни становили 80% від загальної кількості населення. Країна перебувала у самоізоляції від зовнішнього світу. Зміни розпочалися з 1853 року, коли американська ескадра під командуванням комодора Перрі ввійшла в Токійську бухту і змусила Японію відкритися для торгівлі з США. Торгівля ця була економічно не вигідна для Японії, виникали невдоволення, що вилилися у "революцію Мейдзі" - державний переворот 1868 р., внаслідок якого було ліквідовано феодальний режим Токугава і започатковано процес перебудови:

- ліквідація феодальних володінь та привілеїв;

- аристократія отримала відшкодування готівкою і облігаціями, які були інвестовані у виробництво, в індустріалізацію;

- була проведена аграрна реформа, яка змінила систему землеволодіння, створила умови для розвитку промисловості;

Держава створювала свої власні підприємства - взірцеві фабрики та корабельні, передавали їх згодом у приватні руки за низькими цінами.

Ліквідація феодальних відносин в Японії створила ринок вільної робочої сили, приватна власність і приватне підприємництво були захищенні від свавілля старої аристократії, уряд всіляко сприяв розвитку системи освіти.Важливу роль в індустріалізації відіграв іноземний капітал, але в цілому японці покладалися на власні заощадження.

Аграрна реформа в 70 роки ХІХ ст. ліквідувала феодальні права самураїв на землю (вони в соціальній структурі становили 7%, займаючи панівне становище), закріпила земельні наділи за селянами.

В країні почався промисловий переворот і індустріалізація одночасно, особливість яких в тому, що вони проходили прискореними темпами.

Напередодні І світової війни Японія залишалася агарно-індустріальною, 60% населення проживало на селі.

4. У першій половині ХІХ ст. формою усталених зв'язків між національними ринками сформувався світовий ринок, як підсистема господарств, пов'язана обміном товарів за межами національної економіки та валютно-фінансовим забезпеченням такого обміну. Зовнішня торгівля набула світового характеру. Формувалися світовий кредитний і фінансовий ринки, масова міграція трудових ресурсів свідчила про виникнення міжнародного ринку праці. Масовою була еміграція українських селян до Америки: Канади і США, в менших розмірах до Бразилії та Аргентини. Крім того місцеве селянство виїжджало на сезонні заробітки до Німеччини, Чехії, Румунії, Данії. Масштаби еміграції особливо зросли на початку ХХ ст. якщо в 1890-1900 рр. з Галичини емігрувало 78 тис. чол., то за перше десятиріччя ХХ ст. виїхало 224 тис. чол. Підраховано, що з 1890 по 1913 роки число емігрантів дорівнювало майже третини всього приросту населення за цей період. З 1816 по 1859 рік з Європи до США емігрувало 5 млн. чол., в другій половині ХІХ ст. 18 млн. чол. Отже, склалася система міжнародних економічних відносин як результат взаємодії всієї сукупності світових господарських зв'язків. Основними чинниками цього процесу були:

- розвиток великої машинної індустрії;