Економічний розвиток країн світу в ХІХ - на початку ХХ ст

- різке збільшення інвестицій у промисловість сприяли масовому виникненню нових заводів і фабрик.

Особливістю індустріалізації було спрямування розвитку важкої промисловості у русло мілітаризації, що в значній мірі зумовило її ріст.

Щорічно вводилося 1500-2000 км залізниць, що стимулювало розвиток металургії, добувної промисловості. Успішно розвивалися нові галузі: хімічна, електрична, автомобілебудівна.У процесі індустріалізації змінилася структура господарства Німеччини: промисловість домінувала в економічній системі країни. Країна стала індустріально-аграрною, частина населення в промисловості склала 50%. Темпи економічного зростання були найвищими в Європі. Сповільненими темпами розвивалася легка промисловість (відсутність сировинної бази, високі ціни, низька купівельна спроможність населення).

На відміну від США монополізація розвивалася на основі картелів та синдикатів (найбільше їх виникло у вугільній, хімічній, електротехнічній, суднобудівній, військовій галузях). Напередодні І світової війни тут було 600 монополістичних об'єднань.

Ця країна мала незначну кількість колоній, а це примушувало німецьких підприємців підвищувати продуктивність праці, знижувати собівартість продукції, добиватися високої її якості, щоб перемагати на світовому ринку товарів.

Англія в останній третині ХІХ ст. почала знижувати темпи промислового виробництва. Причинами було:

- інтенсивний процес індустріалізації в США, Німеччині, Росії, Японії привело до виникнення нових центрів промислового виробництва;

- англійська промисловість почала втрачати іноземні ринки збуту, а німецькі і американські товари дешевші і кращі почали потрапляти на внутрішній ринок Англії;

- поступове фізичне і матеріальне старіння виробничої бази британської промисловості, що вимагало технічної модернізації і великих коштів;

- англійські підприємці і банкіри віддавали перевагу експорту капіталу за кордон в колонії та залежні країни, в яких наявність дешевої робочої сили забезпечувала їм високі прибутки.

Але разом з тим в англійській промисловості поступово відбувалися структурні зміни:

- високими темпами розвивалися галузі важкої промисловості (сталеплавильна, електротехнічна, хімічна);

- процес монополізації в країні проходив повільніше ніж в США та Німеччині, тут довгий час зберігалися дрібні та середні підприємства;

- банківський капітал випереджав промисловий за темпами концентрації і централізації. Напередодні І світової війни 27 великих банків Англії володіли 86% усіх вкладів;

- надлишковий капітал Англія інвестувала у розвиток економік своїх колоній, які на початку ХХ ст. в 100 разів перевищували розміри метрополії. Політика Англії, незважаючи на окремі випадки (спроба задушити розвиток індійської текстильної промисловості) щодо залежних країн сприяла їхньому економічному становленню.

Франція впродовж ХІХ ст. займала друге місце в світі за рівнем промислового виробництва після Англії, а в кінці ХІХ ст. опинилася на четвертому місці. Причини:

- поразка у франко-прусській війні, вона віддала Ельзас і Лотарингію, сплатила 5 млрд. франків контрибуції;

- сировинна база Франції була недостатньою, вона імпортувала половину необхідного її вугілля, росла собівартість французьких металовиробів, падала їх конкурентоспроможність;