Економічний розвиток України в II половині XVII - на початку XX ст
Економічний розвиток України в II половині XVII - на початку XX ст
План
1. Зміни в господарстві України в козацько-гетьманську добу.
2. Зародження мануфактурного виробництва та його особливості в Україні.
3. Промисловий переворот в Україні його етапи та особливості.
4. Аграрні реформи 1848, 1861, 1906-1911 років та їх соціально-економічні наслідки.
5. Індустріалізація в Україні: позитивні наслідки та проблеми.
6. Зародження та розвиток кооперативного руху.
1.В результаті національно-визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького (1648-1654 рр.) відбулися величезні зміни у соціально-економічному житті України. Магнати і значна частина шляхти змушені були залишити Наддніпрянщину. Відступав також державний апарат шляхетської Польщі, а на зміну йому прийшла нова влада, найвищим органом якої була Військова генеральна рада. Вона обирала гетьмана, вирішувала найважливіші господарські питання . Лівобережна Україна (гетьманщина ) об'єднала Чернігівську, Полтавську, західні райони Сумської, лівобережжя Черкаської і Київської областей.
Слобідська Україна (Харківська, східні райони Сумської, північна частина Донецької та Луганської областей, деякі райони на Воронезької, Курської та Білгородської областей Росії). Ці регіони України залишились в складі Московської держави. За правобережну Україну в ІІ половині XVII ст. Точилася боротьба між Польщею і Туреччиною. В 1686 році був підписаний трактат про вічний мир, згідно якого Галичина, Північна Київщина, Волинь залишались у складі Польщі, Поділля, Південна Київщина оголошувались нейтральною зоною, Північна Буковина залишилася у складі Молдовського князівства (васала Туреччини), Закарпатська Україна у складі Угорщини потрапила в залежність до Монархічної Австрії.
На території, підлеглій Війську Запорозькому було ліквідовано велике і середнє землеволодіння, землі перейшли у власність козацької старшини, козаків, селян, міщан, феодальне землеволодіння збереглося за православними монастирями та дрібною шляхтою. На змину великому приходить дрібне вільне землеволодіння фермерського типу, яке домінувало в козацько-гетьманський період . В Україні залишилась значна кількість української православної шляхти. Б.Хмельницький видав шляхтичам оборонні універсали, які були основою існування шляхетського землеволодіння. Займаючи вищі військово-адміністративні посади, козацька старшина розпоряджалася майном, яке залишила польська шляхта і магнати. Старшинське землеволодіння (спадкове і рангове) росло шляхом купівлі землі гетьманських надань і царських привілеїв. Національно-визвольна війна знищила панщину, домінувала індивідуально-приватна козацько-селянська власність на землю. Економічною основою розвитку України залишилося сільське господарств, а його провідною галуззю - зернове землеробство, яке базувалося на найманій робочій силі, розширювались господарства під технічні культури, особливо коноплі. Садівництво та городництво набирало товарного характеру. Тваринництво виходило за межі феодального господарства, оскільки базувалося на використанні найманої робочої сили.
Із занепадом автономії в Україні збільшується російська дворянська земле власність. Через 100 років після визвольної війни лівобережне селянство втратило земельні багатства. У 80-х роках XVIII ст. Було повторно введено кріпосне право отже в ІІ пол. XVII - XVIIIст. Земельні відносини розвивалися під впливом економіки Росії. В 1775р.Катерина ІІ зруйнувала запорозьку січ, Україна потрапила під владу царизму.
Аграрний розвиток західних і правобережних українських земель XVII - XVIIIст. характеризувався зростанням і зміцненням феодальної власності на землю, її концентрація в руках магнатів.
1663-1687 роки, коли на Україні почалася боротьба між пропольським і промосковським налаштованими групами, вважаються “руїною” економічним занепадом.