Кредит у ринковій економіці

• кредит не створює реального капіталу;

• кредит залежить від виробництва (не перебільшуючи його ролі);

• кредит залежить від позикового відсотка, від коливань і динаміки прибутку.

Капіталотворча теорія

Основні концепції цієї теорії були сформульовані англійсь¬ким економістом Дж. Ло (1671-1729 рр.).

Згідно з його поглядами, кредит займає становище, що не¬залежне від процесу відтворення і йому належить вирішальна роль у розвитку економіки.

Кредит може створювати багатство і капітал, а банки є творцями капіталу, а не простими посередниками. Проте ідеї Дж. Ло не витримали випробування практикою (див. історичну довідку в кінці розділу).У міру розвитку кредитної системи капіталу ідеї Дж. Ло в XX столітті розвинули західні економісти Й. Шумпетер, А. Ган, які вважали, що кредит може бути безмежним, а тому безмежні капітал і депозити, які він створює. На їх думку, інфляційний кредит є рушійною силою відтворення та еконо¬мічного зростання.

Помилковість поглядів цих учених полягала у виправданні кредитної експансії та інфляції. Криза 1929-1933 років розвін¬чала капіталотворчу теорію кредиту. Проте "раціональні зер¬на" теорії були використані Дж. Кейнсом і його послідов¬никами. Зокрема, були обгрунтовані принципи кредитного ре¬гулювання економіки через зниження норми позикового від¬сотка і відповідне розширення інвестицій, що призводить у кінцевому підсумку до збільшення виробничого і споживчого попиту, а відтак - до зменшення безробіття.

Послідовниками Кейнса виступали представники неокейн-сіанської школи грошово-кредитного регулювання (П. Семюел-сон, Л. Лернет, Дж. Гелбрейт). В основу їх поглядів покладено ідею Кейнса про необхідність активного втручання держави в господарські процеси, у тому числі і за допомогою кредиту.

Капіталотворча теорія отримує дальший розвиток у теорії монетаризму (М. Фрідмен, А. Берне, О. Файт), згідно з якою основними інструментами регулювання економіки є зміни грошової маси і процентних ставок, що дає змогу застосову¬вати кредитну рестрикцію чи експансію.

4. Форми та види кредиту

У товарній формі кредиту виникають кредитні відноси¬ни між продавцями і покупцями, коли останні одержують то¬вари чи послуги з відтермінуванням платежу - комерційний кредит, продаж товарів і надання послуг населенню в кредит тощо.

У грошовій формі здійснюється рух переважної частини позикового фонду країни, тому й переважна більшість позик надається і погашається грошима.

За суб'єктами кредитних відносин виділяють такі види кредиту:

Існує кілька різних класифікацій банківських кредитів.

Провідним видом кредиту в ринковій економіці є банківський кредит. Система банківського кредитування базується на використанні ряду базових принципів кредитування.

Принципи кредитування - це визначальні правила по¬ведінки банку і позичальника в процесі здійснення кредитних операцій.

Основні принципи банківського кредитування:

• цільовий характер кредитування передбачає вкладення запо¬зичених коштів у конкретні господарські процеси;