Обґрунтування доцільності інвестування
Серед завдань інвестиційної діяльності пріоритетними є максимізація доходу (прибутку) від інвестиційної діяльності і забезпечення високих темпів економічного розвитку компаній (фірм) та підприємств при достатній їхній фінансовій стійкості.
Інвестування розв’язує багато соціальних та екологічних проблема інвестиції в «людський капітал» набуває все більшого значення, так як саме результатом людської діяльності виступає більшість об’єктів інвестування – рухоме і нерухоме майно (будинки, споруди, обладнання, машини) та, найголовніше, основний фактор сучасного економічного розвитку – інтелектуальний продукт (технічні, технологічні, комерційні, культурні, політологічні та інші знання, «ноу-хау»), який вивчає економічне положення країни у світовій ієрархії держав.Необхідно на основі взаємодії усіх елементів інвестиційної діяльності об’єднати їх у єдиний взаємопов’язаний комплексний механізм, спрямований на структурні зрушення в народному господарстві, технічному прогресі, якісних показниках господарської діяльності на мікро - та макрорівнях. Активізація інвестиційного процесу – один з найдієвіших механізмів соціально-економічних перетворень.
Інвестиції залучають для відтворення будівництва, на реконструкції, розширення, придбання засобів виробництва, для приросту товарно-матеріальних запасів, а також на підтримання діючих потужностей. Такі інвестиції називаються валовими.
Кошти, які вкладають у виробничі фонди, що заново створюються, виробничий апарат, що відновлюється, є чистими інвестиціями. Вони розраховуються як сума валових інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань.
Динаміка показника чистих інвестицій відображає характер економічного розвитку підприємства, потенціал формування його прибутку. Якщо сума чистих інвестицій складає позитивну величину, тобто обсяг валових інвестицій перевищує суму амортизаційних відрахувань, це означає, що забезпечується розширене відтворення необоротних операційних активів підприємства і зростання економічної бази формування його прибутку.
Причини, зумовлені необхідністю в інвестиціях, можуть бути різними, але їх можна розділити на три види: поновлення наявної матеріально-технічної бази, збільшення обсягів виробничої діяльності, освоєння нових видів діяльності. Ступінь відповідальності за прийняття інвестиційного проекту а рамках того чи іншого напрямку різний. Важливим є питання про розмір інвестицій. Обмежувачем максимальної величини інвестицій є диференціація права прийняття рішень того чи іншого керівника.
Сутнісну характеристику інвестування та його подвійність чітко виявив Дж. Кейнс: з однієї сторони він бачить у них величину акумульованого доходу з метою накопичення та обсягом ресурсів. Тобто потенційний інвестиційний попит. З іншої сторони інвестиції виступають у формі вкладень (витрат), які визначають приріст вартості капітального майна, тобто як реалізовані попит та пропозиція. Крім того, Дж. Кейнс трактував інвестиції – як «поточний приріст цінностей капітального майна внаслідок виробничої діяльності даного періоду». Це «…та частина доходу за даний період, яка не була використана для споживача».
Найважливішою умовою рішення практично всіх стратегічних і значної частини поточних задач розвитку і забезпечення ефективної діяльності підприємства є інвестування.
Для будь-якого підприємства є важливою розумна і цілеспрямована інвестиційна діяльність, так як вкладення коштів у реалізацію різних проектів несуть у собі задачу досягнення визначених цілей у залежності від проведеної підприємством політики. Цілі можуть бути всілякими: підвищення рентабельності виробничого процесу, заміна застарілого устаткування, і як наслідок – підвищення ефективності, розширення виробництва, збільшення частки ринку, технологічний прорив та інше.
Інвестиційний проект здійснюється за допомогою комплексу взаємозалежних дій, спрямованих на досягнення визначених фінансових, економічних, соціальних, інфраструктурних і в деяких випадках політичних результатів. Основним інструментом реалізації інвестиційного проекту є бізнес-план, що являє собою техніко-економічне і фінансове обґрунтування ефективності інвестицій.
Інвестиції можна розглядати як найактивнішу форму залучення накопиченого капіталу в економічний процес, а також можливість використання накопиченого капіталу в усіх альтернативних його формах. Капітал у всіх його формах, що використовується в інвестиційному процесі, може бути зад ячний перш за все у виробничій діяльності підприємства. З цих позицій капітал, як реальний інвестиційний ресурс, характеризується в економічній теорії як «чинник виробництва». При цьому в процесі виробництва продукції капітал, що інвестується, не є самодостатнім чинником, а використовується в комплексі з іншими економічними ресурсами. До числа основних чинників виробництва, з якими капітал, що інвестується, комплексно взаємодіє у виробничій діяльності підприємства, відносяться праця (трудові ресурси), земля (природні ресурси) та інші. Навіть для найпримітивнішого виробництва товарів і послуг капітал, що інвестується, спільно з іншими виробничими чинниками використовується не як простий їх конгломерат, а як взаємодіючий комплекс з цілеспрямовано сформованими певними внутрішніми пропорціями. При цьому в системі цього взаємодіючого комплексу для випуску одного і того ж обсягу товарів можуть бути використані різні пропорції об’єднання капіталу, що інвестується, з іншими основними чинниками виробництва.Інвестиції можна розглядати як форму перетворення частини накопиченого капіталу в альтернативні види активів підприємства. З цієї позиції інвестиції характеризуються як комбінаторний процес, тобто в комбінації з іншими чинниками виробництва капітал, що інвестується, може бути використаний для випуску як продукції споживчого призначення, так і капітальних товарів у формі засобів і предметів праці (формуючи в останньому випадку відкладене споживання у вигляді запасу реального капіталу).