Реформа 1965 року: сутність і наслідки

Відбулись помітні зміни і в системі ціноутворення: оптові ціни стали більш об'єктивно відображати реальні виробничі витрати і підприємства уже могли отримувати прибуток від реалізації своєї продукції. Із цього прибутку підприємства повинні були вносити до бюджету плату за виробничі фонди, фіксовані (рентні) платежі, а також могли утворювати свої фонди заохочення.

Для підприємств, що були переведені на нову систему гос¬подарювання, було встановлено державний Знак якості. Цей Знак підтверджував стабільність якості даного виробу, високу культуру виробництва і ін. В 1967 році на нові господарські умови стали переводити цілі галузі промисловості, і до кінця року по-новому працюва¬ло 15% підприємств, на долю яких припадало 37% промисло¬вої продукції. Незабаром на новий порядок планування і еко¬номічного стимулювання стали переходити підприємства бу¬дівництва і торгівлі. Господарська реформа зачепила і сільське господарство. В 1965 році на Пленумі ЦК КПРС було поставлено завдання ліквідувати негативні наслідки хрущовських "експериментів" на селі. Відмінялись обов'язкові для всіх господарств посіви кукурудзи, відновлювались присадибні ділянки і т. ін. Змінювалась система закупок сільськогосподарської про¬дукції, вводились тверді (незмінні) і відносно низькі плани за¬готівлі на декілька років наперед, до 1970 року включно. Були підвищені закупівельні ціни на пшеницю, жито і інші культу¬ри, передбачалась диференціація цін у різних природно-кліматичних зонах і районах країни. При надплановому продажу зерна держава встановлювала 50% добавки до основної заку¬півельної ціни. Приймались заходи, спрямовані на поширення господарського розрахунку сільськогосподарських підприємств. Різко збільшилось фінансування аграрного сектора. В 1966-1980 роках, за офіційними даними, туди було направлено 383 млрд. крб., що складало 75% всіх капіталовкладень в сільське господарство за роки Радянської влади. За рахунок цих коштів намагались здійснити грандіозні програми по комплексній механізації, електрифікації сільського господарства, меліорації і хімізації грунтів.У 1966-1970 роках були виконані завдання по випуску про¬мислової продукції, нарощувались виробничі потужності, підви¬щувалась продуктивність праці. Важливою особливістю цього періоду стало зростання в Україні темпів виробництва пред¬метів споживання. Протягом 1966-1970 рр. зростали потуж¬ності електростанцій та виробництво електроенергії. До дер¬жавних енергосистем були підключені всі колгоспи, радгоспи й населенні пункти, розташовані в сільській місцевості. Перших успіхів було досягнуто в хімічній промисловості. Україна стала виробляти більше, ніж у попередні роки мінеральних добрив, сірчаної кислоти, соди, хімічних волокон, засобів захисту рослин та ін. Прискореними темпами розвива¬лася легка, харчова й місцева промисловість. Обсяг продукції взуттєвої галузі збільшився в 1,5 рази. Якими ж чинниками можна пояснити прогресивні зміни в економіці? Вплив реформи, звичайно, був значним, але не вирі¬шальним. Тим більше, що значні зрушення в економіці відбу¬лись якраз в першій половині восьмої п'ятирічки, коли масо¬вий перехід на нову систему ще тільки розпочинався. Дійсна причина в іншому: в період повороту від раднаргоспів до міністерств підприємства отримали деяку свободу для маневру, певний час вони не були скуті жорстокою регламентацією, що і дало тимчасовий позитивний результат. Слід зазначити також, що до складання восьмого п'ятирічного плану були залучені професійні економісти, які намагались закласти в план найбільш оптимальні параметри економічного розвитку країни. Наприкінці 1960-х на початку 1970-х років позитивний потенціал господарської реформи став вичерпуватись, народне господарство поверталось до традиційних джерел економічно¬го зростання за рахунок паливно-енергетичного і військово-промислового комплексу. Не принесли бажаного результату спроби запровадити в масове виробництво наукомісткі техно¬логії (радіоелектроніку, інформатику, обчислювальну техніку, біотехнологію і ін.). Структура радянської економіки набува¬ла все більш нераціонального, однобокого характеру, з нахи¬лом в бік важкої індустрії із мінімальним виходом на безпо¬середні потреби людей. На початку 1970-х років, коли в економіці ще відчувався вплив реформи 1965 року, стало очевидним, що вона поступово припиняється, хоча ніхто не відміняв економічних методів управління, а в партійних документах постійно підкреслюва¬лась необхідність підвищення фондовіддачі, зниження вироб¬ничих затрат і т. д. Все частіше стали з'являтися різноманітні обмеження в регламентації діяльності підприємств, що підривало саму ідею госпрозрахунку. Зокрема, були введені ліміти на створення фондів економічного стимулювання, перевищувати які навіть високорентабельні підприємства не мали права. Весь додатко¬вий прибуток у вигляді "вільного залишку" приходилось пе¬рераховувати в державний бюджет. Таким чином, підприєм¬ства, які успішно працювали, не заохочувались. Дуже швидко під контроль вищестоящих організацій по¬пав і фонд розвитку виробництва, який став включатись в централізований план розподілу капітальних вкладень. Та¬ким чином відбувалось жорстке обмеження повноважень підприємств у праві розпоряджатись власними коштами. Найбільш вразливим елементом господарської реформи були взаємини відносно самостійних підприємств і держав¬них управлінських структур, які в своїй діяльності все більше спирались на адміністративні методи. Апарат міністерств постійно розростався, виникали нові підрозділи, фактичне прийняття рішень розподілялось між численними інстанці¬ями партійно-господарської ієрархії, де всі документи необ¬хідно було "ув'язувати" і "узгоджувати". Від самого свого початку реформа була приречена на пораз¬ку, оскільки вона залишала без змін глибинні відносини вироб¬ництва - відносини власності. В реформі були закладені не¬сумісні принципи: розширення прав підприємств і посилення централізації. Хоча підприємства ставали формально більш са¬мостійними, вони не мали права самостійно визначати ціну на свою продукцію. Та ж ситуація була і з правом підприємства самостійно розпоряджатися робочою силою, наймати необхід¬них працівників, звільняти зайвих чи тих хто погано працює. З великими труднощами вписувалось в реформу впровад¬ження нових технологій, оскільки воно вимагало часу на їх освоєння та навчання робітників; адже при цьому могло відбу¬тися тимчасове скорочення випуску продукції, чого, щоб не зірвати планових показників, не могли допустити управлінці. Помітному тиску стали піддаватися ті вчені, які намагалися в своїх розробках знайти вирішення проблем радянської еко¬номіки шляхом розширення дії закону вартості і деяких еле¬ментів ринкової економіки, оскільки в їх пропозиціях прогля¬дались загрози командно-адміністративній системі в цілому. Таким чином, економічна реформа 1965 року знаменува¬ла собою найбільш масштабну спробу вдосконалення соціалі¬стичної системи господарювання, але ця спроба виявилась половинчатою і не дала помітних стійких результатів. Партійне керівництво країни, здійснивши декілька кроків вперед до ринку, не насмілилось на подальшу трансформацію господарсь¬кої системи, оскільки це неминуче зумовило б необхідність і політичної лібералізації.