Реформа 1965 року: сутність і наслідки
Реформа 1965 року: сутність і наслідки
Проект Директив по восьмому п'ятирічному плану розвит¬ку народного господарства СРСР (1966-1970) розроблявся з ве¬ликими труднощами. Уже в самому розпалі роботи (1963-1964) стало зрозумілим, що завдання, закладені в Програмі партії, в тому числі і на 1970 рік, виконати неможливо. В зв'язку з цим виникає ідея розробити ще один семирічний план на 1966-1972 роки. Це було зроблено для того, щоб замаскувати неможливість виконання завдань, визначених XXII з'їздом партії. Але на¬прикінці 1963 року вирішили відмовитись від цієї ідеї і знову повернулись до необхідності розробки плану восьмої п'ятиріч¬ки. Зокрема планувалось збільшити продуктивність праці в промисловості на 33-35%, прибуток - більше ніж в два рази. 80% приросту продукції планувалось забезпечити за рахунок зростання продуктивності праці (проти 62% в сьомій і 72% в шостій п'ятирічках). Передбачалось приділити першочергову увагу розвитку сільського господарства, виробництву товарів споживання, росту реальних прибутків населення. Однак здійснити заплановане було неможливо без карди¬нальних змін в економіці. В зв'язку з цим гостро постала проблема її реформування. У вересні 1965 року на Пленумі ЦК було прийнято постанову "Про покращання управління промисловістю, вдосконалення планування і посилення еко¬номічного стимулювання промислового виробництва", у відпо¬відності з яким розпочалась нова економічна реформа. Було вирішено ліквідувати раднаргоспи і повернутись до галузево¬го принципу управління. Заново були створені союзно-рес¬публіканські і загальносоюзні міністерства у відповідності з галузевим принципом. Наступним важливим напрямком даної реформи стала зміна всієї системи планування і економічного стимулюван¬ня. Було визнано доцільним ліквідувати надто жорстку рег¬ламентацію господарської діяльності підприємств. З цією ме¬тою зменшили кількість планових показників, які визнача¬лись центром. На відміну від попередньої системи, яка була зорієнтована на валові показники, тепер основним показни¬ком стало збільшення об'ємів реалізованої продукції підприємств. Передбачалось, що критерієм оцінки господарсь¬кої діяльності підприємства буде отриманий прибуток (рента¬бельність виробництва) і виконання завдань з поставок най¬важливіших видів продукції. Серед обов'язкових показників визначались іще і такі: ос¬новна номенклатура продукції, фонд заробітної плати, платежі в бюджет і асигнування із бюджету, показники по об'єму цен¬тралізованих капіталовкладень і введення в дію виробничих потужностей і основних фондів, завдання по впровадженню но¬вої техніки і матеріально-технічного постачання. Всі інші по¬казники господарської діяльності передбачалось встановлю¬вати без затвердження в міністерствах і відомствах. У відповідності з постановою було вирішено розширити економічні права підприємств, розвивати прямі зв'язки між виробниками і споживачами на принципах взаємної матері¬альної відповідальності і зацікавленості. Передбачалось за¬провадити в практику відносини, які базувались би на госпо¬дарських договорах між підприємствами. З метою підвищення ролі економічного стимулювання була здійснена спроба вдосконалення системи ціноутворення на ко¬ристь низькорентабельних виробництв. Справа в тому, що в ра¬дянській економіці поряд з високорентабельними заводами і фабриками завжди існувала велика кількість збиткових підприємств (наприклад, вся вугільна промисловість). Дуже час¬то на деяких високоприбуткових підприємствах були дільниці, що випускали необхідну для населення, але збиткову продукцію. Тому підприємства не бажали випускати дану продукцію. В зв'яз¬ку з цим посилилось значення таких важелів, як ціна, прибуток, премія, кредит, яким поверталось їх початкове значення.
Передбачалось покращити систему оплати праці, пов'язати її не тільки з централізованим підвищенням тарифних ста¬вок, але й із матеріальним стимулюванням працівників за ра¬хунок використання частини прибутків підприємств, визнача¬ти заробітну плату за кінцевим результатом роботи. На підприємствах за рахунок прибутку дозволялось ство¬рювати (за певними нормативами) фонди економічного стиму¬лювання: матеріального заохочення, соціально-культурних за¬ходів, житлового будівництва і фонду розвитку виробництва. За рахунок цих фондів можна було преміювати робітників у відповідності з трудовими показниками, будувати житло і за¬клади культурно-побутового призначення, розширювати вироб¬ництво. Все це отримало назву господарського розрахунку. По суті, підприємствам надавалась оперативно-господарська са¬мостійність (в установлених межах). Вони працювали на прин¬ципах самоокупності, рентабельності, матеріальної зацікавле¬ності і матеріальної відповідальності за досягнуті результати. При цьому зберігався контроль з боку держави за використан¬ням матеріальних, фінансових і трудових ресурсів.Вважалось, що нові принципи планування і економічного стимулювання повинні створити у колективах підприємств за¬цікавленість в прийнятті більш високих планових завдань, більш повного використання чинників виробництва, досягнень науково-технічного прогресу, підвищення якості продукції. Господарська реформа розпочалась дуже активно. Уже в січні 1966 року на нові умови роботи було переведено перші 43 підприємства в 17 галузях промисловості. В жовтні 1965 року було затверджено Положення про соціалістичне держав¬не підприємство, в якому закріплювались його права в сфері виробничо-господарської діяльності, будівництва і капітально¬го ремонту, в галузі матеріально-технічного постачання, фінансів, праці і заробітної плати, а також коло обов'язків і міра відпо¬відальності за їх порушення. Помітно змінились відносини між підприємством і держа¬вою. Була введена плата за виробничі фонди, за земельні і водні ресурси. Надлишок обладнання дозволялось реалізовувати іншим підприємствам. Встановлювалась залежність між ве¬личиною виробничих фондів підприємства і його внеском в державний бюджет, що повинно було зацікавити підприємства в кращому використанні цих фондів.