Територіальний поділ праці як основа формування економічних районів

• галузі, які забезпечують потреби населення району промис¬ловими і продовольчими товарами, необхідними матеріалами;

при виділенні економічного району повинно враховуватися економіко-географічне положення території і його вплив на спе¬ціалізацію та особливості розміщення продуктивних сил;врахування при виділенні економічного району принципу економічного тяжіння, тобто необхідності включення в його межі основної територіальної частини або і всієї зони, формуючого впливу його головного регіонального центру;

до складу великих економічних районів повинні повністю включатися території адміністративних областей, країв, автоном¬них республік без порушення їх меж.

Наукова і практична необхідність диференційованого підходу до вивчення територіально-господарських відмінностей у межах країни обумовлює також потребу систематизації різних економіч¬них районів.

Науково обгрунтованим є об'єктивне існування двох типів економічних районів - галузевих і загальних або багатогалузе¬вих (інтегральних).

Галузеве (спеціальне) економічне районування потрібне для вивчення особливостей розміщення і проблем розвитку окремих галузей виробництва. Цей тип економічних районів виникає під впливом закономірності територіальної концентрації підприємств окремої галузі народного господарства і пов'язаних з ними об¬слуговуючих виробництв, їх територіальна локалізація залежить в основному від наявності на певній території необхідних природ¬них передумов (грунтово-кліматичних і сировинних ресурсів), крупного споживача продукції, сприятливих транспортних зв'яз¬ків тощо.

Так, наприклад, у сільському господарстві виділяються райо¬ни виробництва технічних і зернових культур, виноградарства і садівництва, а в промисловості - райони вугільної, металургій¬ної, хімічної, легкої та інших галузей індустрії.

Галузеві економічні райони є складовою частиною загальних економічних районів. Галузеве районування посилює наукову об¬грунтованість визначення території загальних економічних районів.

Загальне (інтегральне) економічне районування базується на регіональних народногосподарських комплексах, в основі яких знаходяться територіально-виробничі комплекси різного ступеня сформованості або їх складові частини.

В Україні здійснюється генеральне економічне районування території для цілей прогнозування, розробки і реалізації терито¬ріальних комплексних програм і схем природокористування, проек¬тів районного планування, схем розвитку і розміщення продуктив¬них сил та розселення населення. Територіальні схеми розмі¬щення і розвитку продуктивних сил певних районів являють со¬бою прогнозні, науково обґрунтовані розробки прикладного харак¬теру, які містять як ретроспективний аналіз розвитку усіх структурних складових господарського комплексу території, так І ви¬значення напрямів перспективного розвитку. При цьому обґрун¬товуються основні завдання і показники соціально-економічного розвитку регіонів та шляхи вирішення соціальних, економічних і екологічних проблем.

Таким чином, економічне районування є науковим методом територіальної організації народного господарства і водночас од¬ним із засобів раціонального розміщення виробництва, вдоскона¬лення його спеціалізації та піднесення соціально-економічного розвитку.

Література

1. Аломпиев П. М. Экономическое районирование СССР. - М: Изд-во зкономической литературы, 1963. - 96 с.

2. Закономерности й фактори развития экономических районов СССР.- М.: Наука, 1965. -256с.

3. Заставний Ф. Д. Географія України. - Львів: Світ, 1994. - С. 349-380.

4. Колосовский Н. Н. Теория экономического районирования. - М.Мысль, 1969.- 335с.