Ринкова економіка

2.Система технологічного оснащення. Обновлення устаткування та технологій, тобто заміна їх на більш прогресивні, забезпечує підвищення конкурентоспроможності підприємства, підсилює внутрішню гнучкість виробництва.

3.Сировина, матеріали і напівфабрикати. Якість сировини, комплектність її перероблення та величина відходів серьйозно впливають на конкурентоспроможність підприємства. Зменшення виходу готової продукції із використовуємої сировини( це особливо характерно для харчової промисловості), некомплексна її переробка приводять до збільшення витрат виробництва, а значить, до зменшення прибутку, що, в свою чергу, не дозволяє розширити виробництво. В наслідок цього знижується конкурентоспроможність. І навпаки, покращення використання сировини, його комплексна переробка понижують витрати виробництва, а значить, підвищують конкурентоспроможність.

4.Збут продукції: його об'єм та витрати реалізації. Цей фактор серйозно впливає на підвищення конкурентоспроможності підприємства: можна добитися непоганих результатів в виробництві, випускаючи продукцію вищої якості і відносно невисокої собівартості, але все буде зведене на- нівець із-за непродуманої збутової політиці. Тому підприємство намагається здійснити ефективний збут за рахунок продажі продукції, необхідної ринкові, стимулювання збільшення об'ємів продаж, завойовуючи нові ринки збуту. Все це робиться , з однієї сторони, на основі формування “свого” покупця, проведення ефективної цінової політики тощо , а з іншої – шляхом ефективного забезпечення сировиною, необхідними матеріалами та устаткуванням по доступним цінам.

Визначивши середовище, в якому воно буде працювати, підприємству необхідно перейти до установлення своєї ролі, положення на ринку. Тут важливо виходити із максималізації тих можливостей підприємства, які відрізняють його від конкурентів.

До форм та методів максимілізації внутрішніх можливостей основі проведення технологічної політики, направленої, по-перше, на постійне внесення підприємства необхідно перш за все віднести гнучке їх використання на “ноу-хау” в технологію виробництва та образ своєї продукції, що дозволяє підприємству стати лідером у випуску даної продукцїї, по-друге, на забезпечення високої якості, по-третє, на поставку продукції в срок.

Прагнучи до гнучкого використання своїх внутрішніх можливостей, підприємство повинно забезпечити собі технологічну та економічну ефективність не нижче галузевої. Іншими словами, воно повинно найти спосіб оптимального поєднання бажаної технологічної та економічної ефективності, щоб забезпечити найкращі технологічні та економічні умови пропозиції.

Висновки

В сучасних умовах ринкової економіки основними широко впроваджуваними формами добровільних об'єднань підприємств (фірм, організацій) дедалі більше стають концерни, корпорації та фінансові групи.

Ринкова економіка не можлива без конкуренції. Тому дуже важливим є те, щоб влада не обмежувала конкуренцію з боку іноземних виробників і не перешкоджала вітчизняним підприємствам продавати свій товар за кордон. Для невеликих країн це досить вдалий варіант. Наприклад, ємність внутрішнього ринку Південної Кореї – невелика, і тому корейські автовиробники мали б великі збитки. А споживачі у невеликих країнах мали б платити більш високу ціну за автомобілі, якщо б їх було заборонено купувати у маючих невелкиі витрати великих іноземних компаній.

У конкурентному середовищі навіть найжадібніші у своєму прагненні до отримання прибутку повинні працювати на інтереси інших. Тому, я рахую, ринкова економіка є вигідною для споживача і великих монопольнх компаній, але жорсткою для невеликих неконкурентноздібних підприємств

Література

1. Азоєв Г.Л.: «Конкуренція: аналіз, стратегія і практика». М.: 1996.

2. «Економіка підприємства»: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перерроб. та боп. – К.: КНЕУ, 2000.3. Мочерний С.В. та ін.: «Основи економічної теорії». / За ред. С.В. Мочерного. К.: «Академія», 1997.