Україна в міжнародній торгівлі діамантами і ювелірними виробами: оптимізація шляхів розвитку

Україна в міжнародній торгівлі діамантами і ювелірними виробами: оптимізація шляхів розвитку

ЗМІСТ РОБОТИ:

Вступ

Основна частина:

1. Сучасний стан світового ринку алмазів, діамантів, ювелірних виробів: тенденції його трансформації, найбільші світові виробники

2. Ринок ювелірних підприємств України. Місце України на світовому ринку діамантів і ювелірних виробів.

2.1. Негативні тенденції розвитку і керування ЗЕД українських підприємств алмазогранильного комплексу як головна причина занепаду стратегічно важливої галузі

2.2. Значення ЗЕД для Вінницького алмазно-ювелірний заводу "Кристал"

3. Аналіз існуючої практики ведення ЗЭД на Вінницькому заводі "Кристал"

3.1. Недоліки існуючої стратегії ЗЭД Вінницького Заводу "Кристал".

3.2. Нові шляхи розвитку ЗЭД і впровадження заходів для підвищення її ефективності на Вінницькому заводі "Кристал".

Висновки

Перелік літератури

Додатки

1.Сучасний стан світового ринку алмазів, діамантів, ювелірних виробів: тенденції його трансформації, найбільші світові виробники.

Навіть для поверхневого ознайомлення із сучасним станом світового ринку алмазів, діамантів, ювелірних виробів важливо розуміти, що не існує алмазодіамантового комплексу як такого. Існує алмазодобувна промисловість і виробництво діамантів. "Між виробниками алмазів і гранильниками діамантів завжди є антагонізм", - вважає заступник міністра фінансів, керівник Гохрану РФ (найбільшої в російському алмазному бізнесі структури) ВолодимирСанько. На відміну від ювелірів, ці компанії зорієнтовані, насамперед, на експорт. Геніальний винахід "Де Бірс" - Центральна збутова організація (ЦСО), що захищала алмазовидобудівників від коливань кон'юнктури ринку. Галузь капіталомістка й інерційна, вона повинна мати надійну перспективу. У той же час ринок ювелірних прикрас дуже ризикований. Він надзвичайно чуттєвий до стану економіки. Наприклад, Японія два десятки років була другим у світі після США за обсягом попиту на ювелірні прикраси з діамантами ринком, але з часу азіатської кризи в середині 90-х років японський ринок практично зник. Усі ризики приймають на себе ювеліри й гранильники. Вони можуть розорятися і знову відроджуватися, як це відбувалося, наприклад, з московським заводом "Кристал". Втрати для економіки невеликі. Але якщо два роки простоїть гірничо-збагачувальний комбінат, то для його відродження будуть потрібні капіталовкладення в обсязі, необхідному для будівництва нового.

Діамантовий ринок більш диверсифікований, аніж алмазний. Там десятки тисяч покупців і продавців. Це зовсім інший ринок, що нічого спільного з алмазним ринком не має. З1960 по 1990рік, коли існували всього три алмазовидобувні країни -ПАР, Ботсвана, Росія – і DeBeers, зв'язок між цими ринками був дуже міцним. Із середини 90-х років ситуація змінилася. Поява на ринку нових виробників алмазів (наприклад, Канади, що виробляє сьогодні алмазної продукції на 300 млн.дол., а в найближчому майбутньому ця цифра збільшиться до 1млрд), неконтрольований характер видобутку внаслідок громадянської війни в таких країнах, як Сьерра-Леоне, Конго, Ангола, сприяли виходу частини алмазів з-під контролю одноканальної системи DeBeers. У результаті сфера впливу на ринку монополії скоротилася з 90%, як це було багатороків, до 65. Тобто, виникла ситуація, у якій збереження колишньої системи для DeBeers втратила сенс.