АНАЛІЗ СТАНУ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН УКРАЇНИ ТА РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ у 1991-1997 роках

Вступ

Аналіз зовнішньоторговельних відносин України в цілому і, зокрема, з Російською Федерацією починаючи з 1991 року утруднюється тим, що методологічна база обчислення, коло експортно-імпортних операцій, ціни, курси валют, чинне законодавство та інші регулюючі важелі неодноразово змінювалися в міру переходу зовнішньоекономічної діяльності під юрисдикцію України та становлення інституцій, що забезпечують самостійне регулювання зовнішньої торгівлі.

До кінця 1991 р. Україна перебувала у складі СРСР і на її території діяла планова дисципліна поставок продукції, всі зовнішньоторговельні операції здійснювались союзними органами, а власна статистика зовнішньої торгівлі тільки почала формуватися. Статистичні дані (у вартісному вираженні) за 1991-1993 рр., які в основному відображають обсяги вивезення товарів з України до республік колишнього СРСР та ввезення товарів з цих республік в Україну, наведені в структурі союзних, а не світових цін, що значно знизило реальні обсяги зовнішньоторговельного обороту України.

В 1992-1993 рр. продовжувався процес становлення національної економіки з урахуванням внутрішнього потенціалу і пошук нових партнерів та шляхів виходу на світовий ринок. Незважаючи на введення на початку 1992 р. власної грошової одиниці у внутрішньому обігу, Україна продовжувала залишатись у сфері оптового обороту в рубльовій зоні до кінця року. В цьому зв’язку, а також враховуючи відсутність чітко визначених регулюючих законодавчих актів та митних обмежень, зовнішньоекономічна діяльність набула значною мірою кримінально-анархічного, руйнів-ного характеру, набули розвитку нерегульовані бартерні та реекспортні операції, що сприяло поширенню масштабів “тіньовизації” вітчизняної економіки.

Вихід з рубльової зони та введення митних обмежень по всьому периметру кордону означав остаточний вихід України із суспільного економічного простору колишнього СРСР. В 1993 р. розпочався процес переходу у взаєморозрахунках з Російською Федерацією та іншими державами колишнього СРСР на світові ціни. Можна вважати, що цей процес завершився тільки на початку 1996 р. після встановлення Росією світової ціни на експортований в Україну природний газ та підняття Україною до світового рівня тарифів за транзит нафти та газу.

Окрім того, дані за 1992-1993 рр. мають розрахунковий характер, тобто отримані показники, обчислені за середньорічними курсами карбованця до долара США. У зв’язку з високим рівнем інфляції, особливо у 1993 р., та відповідним падінням курсу карбованця розрахункові дані не відображають реальні обсяги зовнішньої торгівлі вітчизняними товарами. Впродовж цього періоду не здійснювався також облік вартості бартерних операцій та обсягів переробки давальницької сировини.

Тільки з переведенням у 1994 р. вітчизняної статистичної звітності щодо зовнішньоекономічної діяльності на світові стандарти можна вважати дані достовірними та надалі порівняльними у динаміці. Це підтверджується відносною стабілізацією рівнів макропоказників зовнішньоекономічної діяльності. Безумовно, що найбільш достовірною та такою, що адекватно відображає стан і динаміку зовнішньоторговельних зв’язків України з іншими державами світу, у тому числі з країнами колишнього СРСР, є інформація про обсяги товарообміну у натуральному вираженні. Однак і така статистична звітність, особливо у перші роки становлення незалежності України, мала істотні недоліки, а тому не дає можливості адекватно оцінити торговельні взаємини України з іншими державами далекого і близького зарубіжжя, зокрема з Російською Федерацією, яка була і залишається одним з основних торговельних партнерів України.

1. Динаміка товарообміну між Україною

та Російською Федерацією

Зовнішньоторговельна діяльність України впродовж 1991-1997 рр. здійснювалася під впливом таких основних чинників, як суттєве скорочення виробництва і внутрішнього споживання продукції виробничо-технічного та споживчого призначення, поглиблення економічної кризи в пострадянських країнах, що, зокрема, обумовило різке обмеження доступу вітчизняної продукції на ринки цих країн, значна залежність України від критичного імпорту ряду сировинних ресурсів, передусім паливно-енергетичних.

Під впливом вищезазначених чинників відбувалась переорієнтація вітчизняних товаровиробників з ринків збуту в межах пострадянських країн на ринки збуту продукції в країнах далекого зарубіжжя з одночасним зменшенням обсягів внутрішнього споживання.Ці процеси не могли не торкнутись і зовнішньоторговельних зв’язків між Україною та Російською Федерацією. Додатковими негативними чинниками наявності негативного сальдо України в торгівлі товарами з Росією є незадовільний стан нормативно-правової бази з питань врегулювання торговельних відносин між країнами, висока і постійно зростаюча собівартість товарів традиційного українського експорту в Росію (насамперед продовольчих товарів, продукції металургійного та машинобудівного комплексів, хімічної промисловості), несприятлива кон’юнктура по традиційних експортних товарах на інших зовнішніх ринках, періодичне пов’язування поточних торговельно-економічних проблем з питаннями політичного характеру.