Заходи держави, щодо залучення іноземного капіталу
3) політична воля усіх гілок влади;
4) стан фінансово-кредитної системи;
5) статус іноземного інвестора;
6) інвестиційна активність населення.
За умов економічної кризи важливе значення має державна під¬тримка реалізації інвестиційних проектів розвитку пріоритетних зиробництв, а також впровадження еко¬номічних регуляторів активізації внутрішньої інвестиційної ак¬тивності.
Рівень розвитку продуктивних сил держави — один з найваж¬ливіших чинників, що впливає на покращення інвестиційного клімату. Оскільки основні джерела інвестицій формуються у ви¬робництві, то велике значення має зростання ВВП та національного доходу, що спрямовуються на нагромадження. На жаль, до 1997 р. ми маємо стійке падіння цих показників. Ретро¬спективна картина погіршується тим, що наша методика визна¬чення ВВП суттєво відрізняється від світової, на що вказує ше¬рег вітчизняних і зарубіжних вчених. Розподіл національного доходу на фонди споживання і на¬громадження та фінансування обігових -коштів і основних фон¬дів дає певну помилку у визначенні розміру ресурсів для інвес¬тування, але не такою мірою. Зрозуміло, що в останні роки структура національного доходу змінювалась не на користь фон¬ду нагромадження і, перш за все, через інфляцію та стагнацію виробництва.
Згідно з офіційними даними національні нагромадження в 1990—1995 рр. коливались на прийнятному рівні від 26 до ЗО %, а інвестиції з врахуванням структурних зрушень в запасах — від 26 до 34 %. Але ці нагромадження та інвестиції фактично не бу¬ли профінансовані в 1992—1995 рр., а через інфляційні процеси були спожиті.
В 1996—1997 рр. через подолання інфляції картина різко змі¬нилась і національні нагромадження та інвестиції в структурі ВВП і національного доходу набули реального характеру. В 1997 р. за даними Держкомстату освоєно 10,42 млрд грн. капітальних вкла¬день, що становить понад 10 % ВВП. Основними джерела¬ми фінансування були: кошти підприємств і кредити банків — 74 % від обсягу; держбюджету - 8 %; місцевих бюджетів — 5 % .
В серпні 1997 р. оприлюднений прогноз КМУ на 1998 р. і на період до 2001 р.
Важливим чинником, що впливає на інвестиційний клімат, є рівень розвитку інвестиційної сфери, особливо активних її еле¬ментів — підприємств і організацій будівельного комплексу.Підприємства мають зношене та морально заста¬ріле обладнання, але при першочерговому їх переозброєнні мо¬жуть стати впливовим чинником активізації інвестиційних про¬цесів в Україні. Приватизація цієї сфери з залученням іноземних інвестицій також сприятиме цим процесам.
Одним з найважливіших чинників покращення інвестицій¬ного клімату в Україні є створення адекватного ринковій еконо¬міці правового поля, яке цілком залежить від політичної волі за¬конодавчої та виконавчої гілок влади. Так, наприклад, реалізація угоди про вільну торгівлю між Україною та РФ дозволила вес¬ти торгівлю з Росією без стягування ПДВ, що значно покращило інвестиційний клімат.
Загальне правове поле інвестиційної діяльності регулюється законами, більшість з яких прийняті ще в 1991 р.
Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначає рів¬ність суб'єктів цієї діяльності (вітчизняних та іноземних), гаран¬тії прав власності, право представництва, реєстраційний порядок організації діяльності. В законі передбачені податкові, митні нор¬ми регулювання, експортно-імпортні квоти.
Розрахунки між суб'єктами інвестиційної діяльності (рези¬дентами і нерезидентами) здійснюються згідно з Законом "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" .
В Законі "Про інвестиційну діяльність" зафіксовані державні гарантії прав інвестора. Передусім передбачено стабільність умов діяльності інвесторів внаслідок зміни законодавства впродовж 10 років, відшкодування збитків, що спричинили інвестору дер¬жавні органи та ін. Закон України "Про іноземні інвестиції" (бе¬резень 1992 р., його дію припинено 19.03.1996 р.) був визнаний одним з найкращих у країнах колишнього Радянського Союзу щодо заохочення прямих іноземних інвестицій. Він надавав значні гарантії, права та пільги іноземним інвесторам.