Розклад феодалізму і становлення індустріального суспільства в країнах Західної Європи і США (ХVI-XVIII ст.)
Внаслідок революції у Франції відбулися радикальні зміни. Було ліквідовано середньовічні порядки – феодальні привілеї, селянські повинності, їх борги феодалам. Підлягали знесенню: данина, ниниші, феодальні суди, продаж урядових посад. Було скасовано цеховий устрій та державну регламентацію промислового виробництва. Проголошувалася свобода торгівлі, відмінено рабство у французьких колоніях. Власність оголошувалася святою і недоторканою, оподаткуванню підлягали усі громадяни. Було введено єдину систему мір і ваги (метр, кілограм), лівр замінено на франк, що ділився на 100 сантимів.
3. Великі географічні відкриття поклали початок освоєнню американського континенту, але колонізація почалася у 1609 р, коли голландці заснували колонію на р. Гудзон. В 1613р – новий Амстердам, який англійці в 1664 р переіменували в Нью-Йорк. Англія досягла найбільших успіхів. До 1760 року в Північній Америці було 13 англійських колоній (Нова Англія) з населенням 2,5 млн. чол. Тут успішно розвивались різні промисли: хутряний, а також рибальство, скотарство, примітивного типу мануфактури. Англія гальмувала економічний розвиток колоній, які позбавлялися права вільної торгівлі. Заборонялось створювати власні фабрики, обробляти сировину (зерно, худобу, залізну руду, хутро). Ії дозволялось лише вивозити. Колоніям дозволялось торгувати тільки з Англією. Такими діями Англія демонструвала свою рішучість знищити свободи північноамериканців. В англійському парламенті представників колоній не було. Все це привело в 1775 р до війни за незалежність, яка закінчилась перемогою колоній і створенням Сполучених Штатів Америки у 1776 році. Війна одночасно було буржуазною революцією. Вона знищила феодальні маєтки, конфіскувала землі прихильників Англії. Революція прискорила розвиток промисловості і товарів. Проте у південних штатах зберігалося рабство, яке було ліквідовано лише в середині XIX ст.
Таким чином, визначальними у господарстві країн Західної Європи і США були буржуазна перебудова, становлення індустріальних суспільств але на кінець XVIII ст. нові стосунки перемогли лише частково. В Іспанії, Португалії, Іспанії посилилась феодальна реакція, економіка характеризувалась занепадом.4. Для країн Центральної, Східної, Південно-Східної Європи (Східна Німечинна, Польща , Росія, Чехія, Угорщина, Моравія, Сілезія) протягом XVI-XVIII ст. визначальним було утвердження панщинно-кріпосницької системи господарства. Цей процес дістав назву “повторне закріпачення”.
Характерними були процеси захоплення феодалами общинних земель, переважання відробіткової ренти. Ці країни перетворилися на аграрно-сировинний придаток країн Західної Європи, не будучи готовими до індустріальної перебудови. Міста не могли взяти на себе роль рушія суспільного прогресу. Слов’янські народи, крім російського, не мали своєї державності.
Класичним районом панщинно-кріпосницької системи були східнонімецькі землі між Ельбою і Одером Дворяни мали поземельну, особисту, судово-адміністративну владу над селянами. В XVI ст відробіткова рента складала 1 день, наприкінці цього століття – 2 дні, а в середині XVII ст. – 3 дні. Зменшилась кількість селянських господарств. 34% зерна селяни віддавали поміщику.
В українських землях які знаходилися під владою Польщі, головною формою організації виробництва був фільварок.
Австрійське аграрне законодавство поділило землі на рустикальні (селянські), доменіальні (поміщицькі). Перші мали наділи на правах володіння, користування і розпорядження землею (закупні землі) або на правах тимчасового користування (незакупні землі). Вони були зобов’язані виконувати всі повинності. Домінікалісти були орендарями землі і не виконували регулярних повинностей перед державою. Селяни ділилися на загородників, халупників, поденщиків. Особиста залежність селян була ліквідована в Чехії, Моравії, Сілезії в 1781 році, а в Угорщині – в 1785 році.
Австрійський уряд здійснив ряд реформ зросла кількість мануфактур, був створений державний банк, обмежені права цехів, знищенні внутрішні кордони і мита.
В кінці XVI – на початку XVII ст виникла Російська централізована держава. До її складу ввійшли народи Поволжжя, Уралу, Сибіру,, а в 1654 році на правах автономії Українська козацька держава. В XVI-XVIII ст. вотчина замінилась помістям (умовне службове держання без права відчуження). Існувало два види власності- родова (отримання у спадок), надбана. “Соборне уложення” 1649 р завершило утворення кріпосництва. Відробіткова рента становила 6 днів. Селяни поділилися на державні (чорносошні), двірцеві, дворянські, монастирські. На початок XVIII поміщикам належало 73% кріпаків. Основне населення проживало в сільській місцевості (в містах менше 4%). Ремесло набуло територіальної спеціалізації, перетворилося на дрібне товарне виробництво. Виникла мануфактура: державна, вотчинна, монастирська, орендна посесійна (належали приватним особам на умові умовного спадкового держання, використовувалася праця найманих приписних селян, а також спеціально куплених для роботи на мануфактурах).