Предмет, завдання, функції економічної історії, її зв”язок з іншими історико-економічними дисциплінами

1. Предмет економічної історії, її періодизація.

2. Функції, методологія курсу.

3. Мета та завдання дисципліни. Основні джерела її вивчення.

4. Зв”язок з іншими історико-економічними дисциплінами.

1. Економічна історія – самостійна історико-економічна дисципліна, яка досліджує господарську діяльність народу, різні типи господарства, форми прояву цієї діяльності на кожному конкретному історичному етапі, аналізує динаміку продуктивних сил і виробничих відносин людей, розвиток конкретних галузей економіки, економічну політику держав, класів стосовно великих історичних періодів та епох, з часів зародження людства до сьогоднішнього дня. Об”єктом дослідження є господарство України в контексті світового господарства: Англії, Голландії, Франції, Німеччині, США, Японії.

Хронологічні рамки дисципліни. Початковими хронологічними рамками економічної історії (історії народного господарства, історії економіки), що виникла як наука в рамках політичної економії є історико-економічні описання в знаменитій книзі А.Сміта “Дослідження про природу і причини багатства народів” (1776 р.). В першій половині ХІХ ст. в Західній Європі з”являється ціла низка праць, спеціально присвячених історії господарства. Кінцевими хронологічними рамками економічної історії є сьогоднішній день.

З часу виникнення економічної історії існує її періодизація. Різні дослідники по-різному підходили до періодизації. Російський соціолог Л.І.Мечніков поклав в основу періодизації географічний фактор, зокрема водні шляхи сполучення. Німецький економіст Б.Гільдебрандт застосував для цього історію грошей, американський економіст Є.Хентінгтон – клімат, англієць А.Тойнбі – культуру і релігію; інші дослідники господарства брали за основу торгівлю, обмін, кредит. В 60-х роках ХХ ст. популярними стали теорії індустріального суспільства французького соціолога Р.Арона і американського економіста У.Ростоу.

По-своєму до періодизації підійшли українські вчені Б.Д.Лановик, З.М.Матисякевич, Р.М.Матейко, виділивши її наступні періоди:

1. Господарство первісної доби і перших цивілізацій (з часу зародження людства до ІУ ст. н.е.).

2. Господарство середньовіччя (У-ХУ ст.).

3. Господарство періоду розкладу феодалізму і становлення індустріального суспільства (ХУІ – ХУІІІ ст.)

4. Господарство індустріального періоду (30-і роки ХІХ – 50-і роки ХХ ст.).

5. Сучасне господарство (50-і роки ХХ ст. до сьогоднішнього дня).

ІІ. Економічній історії властиві наступні функції:

1. Прагматична (пропаганда наукового досвіду і уроків господарського розвитку).

2. Оціночна (аналіз основних етапів господарського розвитку повинен супроводжуватись моральною оцінкою мети, шляхів, засобів і результатів економічного розвитку).

3. Культурна (історико-економічній науці властива функція соціальної пам”яті, яка дозволяє зберегти спадковість в господарській практиці. Акумуляція в соціальній пам”яті знань про форми і методи господарювання робить їх відомими, знайомить з варіантними і альтернативними моделями господарського розвитку в різних способах виробництва).

4. Фундаментальна (наукове обґрунтування форм господарювання, критика тих способів, які виявились неефективними).