Роль держави в процесі становлення середнього класу в Україні

Виходячи з цього, на думку автора, роль держави в процесі становлення середнього класу має полягати не стільки в проведенні спеціальної політики, скільки в урахуванні впливу управлінських та законодавчих рішень в економічній та соціальній сферах на розвиток соціальних груп, що складають серединні прошарки населення. Передумовами становлення економічно стабільного середнього класу в України мають бути:

1. Збереження позитивних тенденцій економічного зростання протягом наступних п'яти років в умовах правового поля, яке має сприяти розвитку і функціонуванню в межах формальної економіки малого та середнього підприємництва.

2. Випереджаюче зростання протягом найближчих років рівня грошових доходів значної частини населення.

Рівень грошових доходів населення обмежується невисокою ціною робочої сили, низьким рівнем пенсійного забезпечення, наявністю довготривалої заборгованості з виплат по заробітній платі та соціальних виплат, поширенням бартеризації в оплаті праці, діючою системою оподаткування доходів населення. За даними Держкомстату України протягом 2000-2001 років майже 70 % працівників у галузях економіки отримували заробітну плату нижчу від прожиткового мінімуму. На даний час середня пенсія дорівнює 106 грн., що становить 34 % законодавчо встановленого прожиткового мінімуму.

Незважаючи на позитивні тенденції щодо зменшення загальної суми заборгованості із виплат заробітної плати, за даними Держкомстату України станом на 10 серпня 2001 року її розмір становив 3,9 млрд грн., причому 71 % цієї суми припадало на підприємства промисловості та сільського господарства, де працює більше 40 % зайнятих у галузях економіки.

Сума заробітної плати, виданої зайнятим у галузях економіки у вигляді продукції, склала в 2000 р. - 3,5 млрд грн. (11,2 % нарахованого до виплати фонду оплати праці), а за 7 місяців 2001 року - 1,425 млрд грн., з них 814 млн грн. припадає на сільське господарство. Лише протягом липня 2001 року в рахунок заробітної плати видано продукції на 365,6 млн грн., що в 1,9 раза перевищує обсяги зазначених виплат в червні 2001р. і становить 10,8 % фонду нарахованого до виплат фонду заробітної плати.

3. Згладжування надмірної поляризації доходів населення, яка має тенденцію до зростання та негативно впливає на сприйняття дійсності середніми прошарками населення.

За даними Держкомстату України, протягом 2000 р. зросла диференціація населення за рівнем добробуту. Співвідношення сукупних витрат 10 % найбільш та найменш забезпеченого населення становило 6,7 раза (у 1999 році - 6,2 раза). Найбільш заможні 20 % населення робили 38,6 % усіх сукупних витрат. За оцінками фахівців, з урахуванням "тіньового" сектора економіки реальні значення вищенаведених показників майже на порядок вищі3.

4. Вдосконалення правової бази та інститутів капіталізації заощаджень населення. Як зазначалося вище, однією з економічних функцій середнього класу є сприяння здоровому інвестиційному клімату в країні за рахунок підтримання високого споживчого попиту та капіталізації заощаджень населення. Високий рівень інфляції, серія банкрутств великих банків та фінансових пірамід підірвали довіру населення до національних фінансових інститутів та державних цінних паперів. Внаслідок цього домінуючий обсяг заощаджень населення зосереджується в валюті або готівці, гальмуючи їхній приплив на ринки капіталів. За даними Держкомстату України, у 2000 р. відбулося скорочення приросту заощаджень у вкладах та коштів, спрямованих на придбання цінних паперів на 1,4 %. Їхня питома вага складала 6,3 % від загальних грошових витрат населення. Водночас, приріст заощаджень населення у формі готівки за 2000 р. збільшився порівняно з 1999 р. у 1,3 раза і становив 3,2 млрд гривень.

5. Орієнтація розвитку споживчого ринку та ринку послуг (в особливості освітніх та охорони здоров'я) на потреби та фінансові можливості середніх прошарків населення шляхом інвестування ринкових та інфраструктурних секторів, клієнтами яких є представники середніх класів.

6. Збереження та вдосконалення кваліфікаційних та інтелектуальних характеристик зайнятого населення, погіршення яких обумовлене зростанням еміграції високоосвічених та висококваліфікованих кадрів; наявним рівнем безробіття, особливо довготривалого; згортанням системи підвищення професійного рівня та перекваліфікації кадрів, падінням престижу висококваліфікованої, складної праці, згортанням системи профтехосвіти.За даними Держкомстату України, лише у 2000 р. з країни виїхали 151 доктор і кандидат наук (на 11 % більше, ніж у 1999 р.). Усього ж протягом 1995-2000 рр. Україну залишили 270 докторів і 640 кандидатів наук, чверть з яких - перспективні фахівці молодші 40 років і третина - у віці 41-50 років. Протягом 1998-2000 рр. усталеними темпами зростають обсяги трудової еміграції, в тому числі й висококваліфікованих спеціалістів. За період з 1998 року чисельність громадян України, які тимчасово працювали за кордоном, зросла на 28 % і в 2000 році становила 33,7 тисяч осіб. Це супроводжувалося зростанням серед трудових мігрантів питомої ваги осіб з вищою та професійно-технічною освітою, яка збільшилась з 73,4 % у 1998 році до 79,1 % у 2000 році.