Тенденції подолання безробіття і шляхи соціалізації економічної системи України

За належністю до соціальної групи суспільство можна розподілити так: незабезпечені (мінімальна пенсія, мінімальний дохід, що не забезпечує придбання "споживчого кошика" в регіоні проживання); малозабезпечені (дохід нижчий за межу бідності); середнього статку (дохід в середньому на одну особу вдвічі більший від вартості "кошика споживача" в даному регіоні); добре забезпечені. Остання група соціальної допомоги не потребує, але держава і по відношенню до неї повинна визначити лінію своєї поведінки.

У встановленні статусу особи потрібно враховувати наявність нерухомості. Держава може застосувати найрізноманітніші заходи та засоби щодо використання нерухомості, яка належить тим, хто потребує допомоги суспільства (поки що ці люди самі вирішують свої проблеми і часто-густо потрапляють у лабети шахраїв, а потім звертаються до держави по допомогу).

Неважко встановити, що у кожної із зазначених груп свої негаразди. Скажімо, першій віковій групі треба сприяти у фізичному зміцненні, друга проходить фазу становлення, здобуття освіти, помешкання, створення родини, ведення боротьби за власне місце в суспільстві. А остання група вже не цікавиться усім цим, проте потребує фізичної допомоги, надання ліків та лікарської допомоги, має потребу в допомозі для захисту своїх прав на нерухомість. Кожна з груп вимагає специфічної соціальної політики. Тому державні програми повинні бути переорієнтованими за потребами кожної з вікових, статевих та соціальних груп, а зусилля держави потрібно диференціювати в залежності від мети: якщо треба підвищити народжуваність, перевага надається другій та третій віковим групам; якщо ж мета у збільшенні терміну життя - передостанній та останній.

Найбільша ж потреба усіх груп - у правовому захисті, який сьогодні можуть собі дозволити лише заможні люди, що належать до останніх двох соціальних груп. Адже правильне застосування законів вимагає спеціальних знань, а послуги фахівців досить дорогі, тому основна маса населення не здатна платити за юридичні послуги. Відтак на певний термін (5 або 10 років) треба створити спеціальні державні установи, які б безкоштовно захищали права людини-громадянина.

Під час Великої депресії в США були введені закони про заборону використання дитячої праці, заборону більшої, ніж 8 годин тривалості робочого дня та визначення мінімальної плати за годину роботи. Держава взяла їхнє додержання під особистий контроль, що переконало більшість американців у тому, що нею захищаються права простої людини, і надало змогу кожному громадянинові захистити себе від свавілля приватних власників-підприємців. Українська держава прийняла рішення про збільшення заробітної плати в освітянській галузі господарства, а власники приватних вищих навчальних закладів таке рішення проігнорували. Таким чином, значна кількість висококваліфікованих фахівців не підвищила свою купівельну спроможність (при цьому власники вузів плату за навчання підвищили), що гальмує просування України до світової економіки і збільшує кількість бідних. Врешті-решт в вузах залишаються викладачі не найвищої кваліфікації не здатні навчити молоде покоління закону.

Виходячи з цього, пропонуємо внести до Бюджету-2002 та до відповідних соціальних програм уряду наступне:

1. Створити в Україні змішану солідарно-накопичувальну систему, згідно з якою усі фінансові надходження на соціальний захист мають надходити на особистий банківський рахунок кожного працюючого і витрачатися за його власним розсудом: на лікування, оздоровлення чи на відкриття власного підприємства.

2. Створити державну систему правового захисту особи, яка б надавала усі юридичні послуги (від порад до підготовки та захисту справ у суді) за державний кошт кожному, хто до неї звернеться.

3. Ввести систему державного страхування майна громадян з найменшими внесками та державними гарантіями.

4. Провести комплексну операцію "Закупівля-годування-підготовка врожаю-збільшення запасів".

5. Переробити усі програми соціального спрямування з урахуванням нового визначення терміна "адресна допомога".6. Перетворити Міністерство праці і соціальної політики України на Міністерство захисту людини, доручивши йому виконання зазначених завдань, підпорядкувати йому Пенсійний фонд, Управління медицини, геронтології і Управління материнства та дитинства Міністерства охорони здоров'я та Управління правового захисту людини Міністерства юстиції України.

7. Переробити Військову доктрину України з метою найскорішого переведення війська на контрактну основу, скорочення чисельності та витрат на його утримання.