Сільське господарство України
Низьким рівнем розвитку зі збереженням натуральних форм господарювання наявністю великих поміщецьких землеволодінь і малоземельних селян, їх інтенсивною постійною та сезонною міграцією характеризувалися західно-українські села, які на початку 50-х років, тобто після колективізації, пройшли приблизно такий же шлях, як у свій час села східної України.
Після земельної реформи 1861 року загальна площа селянських господарств. За рахунок продажу поміщецької землі за 1860-1916рр. зросла на 41%. На східно-українських етнічних землях землезабезпеченність була значно вищою ніж на заході.Перерозподіл землі проводився вкрай неровномірно серед селянських госпродарств (вони володіли 65% землі),10% господарств,які володіли більш ніж 10 десятинами (1 десятина – 1,0925 га)зосереджували в своїх господарствах лише 6% землі.
Географія землеволодіння має свої особливості. Родгоспи переважно створені приблизно поблизу великих міст, а також південних районах республіки. В усіх інших районах переважають колгоспи. В усіх інших областях очікуються найближчим часом кордіональні зміни в структурі землеволодіння.
На кінець 1989 року в Україні нараховувалося 8234 колгоспи, 2581 родгоспи, 1964 міжгосподарськи підприємства та організації, в 49,9 тис. господарств учасників(колгопів, родгоспів та інших державних та коперативних підприємств та організацій).
1.2.Основні риси рослинництва.
Чорноземні грунти і сприятливий клімат, велика густота населення, землеробські навички, які здавна склалися в нього, і зручне економіко-географічне положення зробили рослинництво базовою галузю с/г.
Україна щодо виробництва озимої пшениці, кукурудзи, цукрових буряків посідає 1, а щодо посівів соняшнику – 2 місце між державами СНД.
На півночі та Поліссі Південно-західного району прохолодний, вологий клімат і підзолисті грунти. Тут дуже добре ростуть льон і сіяні трави. Крім сіяних трав для молочної худоби використовують заплавні луги та лісовя пасовища.
Більше ніж в інших районах вирощують картоплю. Із зернових культур родять жито та овес, а також гречка.
У лісостепу склався найважливіший в Україні район виробництва цукрових буряків та озимої пшениці. Їх вирощуванню сприяють помірна кількість опадів і чорноземні грунти. У районі багато садів, а в Закарпатті – виноградників.
У Південно-Західному районі на відміну від Донецько-Приднепровського, більше значення має харчова промисловість, особливо цукрова. Вона дає країні понад 40% цукру.
У Південному районі де мало опадів і високі літні температури, на чорноземних та каштанових грунтах сіють озиму пшеницю, ячмінь , соняшик, на поливних землях – рис.
На узбережжі Чорного моря і в Криму багато садів, виноградників, а в степах – бахчанів.
Найважливішим основним засобом і теріторіальної базою функціонування виробничих процесів у с/г є земля. Україна має значний земельний фонд ,який перебуває у розпоряджені с/г підприємств і господарств.
Площа цих земель становила 48,6 млн.га при загальній території України 60,3 млн.га. В державі зосереджені великі (41,7 млн.га) масиви с/г угідь, які знаходяться у віддані с/г підприємств і господарств (33,8 млн. га займають орні землі, 4,7 млн. га пасовища і 2,1 млн. га сіножаті). В цілому Україна характеризується великою розореністю (питома вага ріллі становить понад половину її території), відносно низькою питомою вагою природних кормових угідь, певною просторовою відмінністю структури земляних угідь.
Найвищу питому вагу мають орні угіддя в степовій частині (68,8% площі). Посівні площі українських земель розподіляються між двома основними і найбільшими землекористувачами – колгоспами і родгоспами, які розпоряджаються 31 млн. га усіх посівів, у тому числі на головного землекористувача – колгоспи припадає 23,3 млн. га або 75% усіх посівних площ республіки. Посіви, які належать міжгосподарським та іншим виробничим с/г підприємством. Провідне місце в структурі посівів займають близько 50% зернові культури.