Народногосподарський комплекс України

1) лібералізація економіки, тобто зняття адміністративних обме¬жень з цін, господарських зв'язків, зовнішньоекономічної діяльності;

2) стабілізація фінансів і грошової системи, які забезпечують зміцнення гривні як загального еквівалента і єдиного платіжного засобу на території країни;

3) приватизація, розвиток підприємництва, створення інших інституційних передумов ефективного ринкового господарства і економічного зростання;

4) структурна перебудова економіки, її демілітаризація, інтег¬рація в світове господарство, підвищення конкурентноздатності української продукції на світовому ринку;

5) створення конкурентного ринкового середовища;

6) активна соціальна політика з метою пристосування праце¬здатного населення до нових умов, соціальний захист найбільш вразливих верств населення, створення передумов економічного зростання на основі підвищення ролі ділової активності населення.

За концептуальними розробками науковців Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, основною метою роз¬витку народногосподарського комплексу України в перспективі повинно бути неухильне зростання темпів ВВП як важливого джерела підвищення життєвого рівня населення.

Стратегічним напрямом економічних реформ повинна стати їх соціальна спрямованість. Державна політика у цій сфері має бути спрямована на покращення соціально-економічних та виробни¬чих умов праці підвищення реальних доходів населення зростан¬ня освітнього і культурно-технічного рівня населення, покращен¬ня медичного обслуговування, посилення охорони довкілля.Поступове становлення економічного потенціалу України пов'я¬зане з реалізацією структурної політики у сфері матеріального виробництва. Така політика полягає у створенні високорозвинутого народногосподарського комплексу, який відповідає сучас¬ним вимогам ринкового господарства.

Основа формування структурної політики в галузях матері¬ального виробництва зумовлена тим, що нині склалася недоско¬нала структура виробництва, а дія адміністративних, економіч¬них та соціальних важелів управління значно послаблена.

Основними напрямами у фінансовій сфері є: посилення конт¬ролю за діяльністю комерційних банків з боку національного банку, орієнтація на підтримку національних товаровиробників, запобігання створенню фіктивного капіталу, залучення коштів у довгострокові депозити. В сфері грошової політики необхідно приборкати інфляцію, забезпечити пріоритет національної валю¬ти як платіжного засобу, підвищити зо лото-валюти і резерви на¬ціонального банку.

Створенню збалансованого народного господарства України значною мірою заважає невиважена цінова політика держави. Поступовий розвиток народного господарства України буде не¬можливим без активної науково-технічної політики, яка повинна забезпечити технологію оновлення виробничого потенціалу, сприя¬ти випуску наукомісткої продукції.

Зовнішньоекономічна політика держави повинна бути спря¬мована на подальшу інтеграцію у світовий простір на базі ство¬рення могутнього експортного потенціалу та досягнення збалан¬сованості торговельного балансу.

Важливою складовою економічної політики держави є її регіо¬нальний аспект. Тільки завдяки обгрунтованій національній політи¬ці, спрямованій на подальше розширення повноважень і відпові¬дальності місцевих органів влади, можна поєднати різні за своїми природними та соціально-економічними умовами регіони у єдиний народногосподарський комплекс. Необхідно розробити не тільки ре¬гіональні цільові комплексні програми, а й програми розвитку і роз¬міщення продуктивних сил окремих областей і АРК, програми при¬кордонного співробітництва та розвитку вільних економічних зон.

Література

1. Заставний Ф. Д. Географія України. — Львів, 1994.